социс харт≥¤ збори публ≥кац≥њ форум
VII ƒIяЋ№ЌI—“№
1. «овн≥- себе- бутт¤ експанс≥њ.
∆итт¤ було у себе бутт¤м Їдности самости. јле ц¤ сам≥сть не ≥снуЇ дл¤ живоњ ≥стоти. “аким чином власне дл¤-себе-бутт¤ житт¤ ¤к тотальности не ≥снуЇ безпосередньо, а опосередковане експанс≥Їю вида. ÷¤ тотальн≥сть експанс≥њ не виникаЇ разом з д≥¤льн≥стю, дл¤ д≥¤льност≥ ≥ндив≥да експанс≥¤ Ї ≥снуючою зовн≥ його самости. јле ¤к предмет д≥¤льности експанс≥¤ Ї формою самости, такоњ, що д≥¤льн≥сть п≥дкорена зовн≥шн≥м процесом експанс≥њ. “ому експанс≥¤ Ї зовн≥-себе-бутт¤м самости. як предмет експанс≥¤ ≥снуЇ лише дл¤ людини, бо тварина не здатна зробити своњм предметом те, що не ≥снуЇ дл¤ нього в форм≥ зовн≥шнього об'Їкта. јле тепер експанс≥¤ стаЇ ≥снуючою також ≥ ¤к об'Їкт в форм≥ псих≥чного об'Їкта. ѕсих≥ка людини охоплюЇ своњм зм≥стом весь св≥т, робл¤чи своњм предметом ≥ експанс≥ю житт¤, ≥ експанс≥ю людського роду, в ¤к≥й людина бере участь, ≥ свою власну ≥ндив≥дуальну псих≥чну експанс≥ю, експанс≥ю предмета д≥¤льности. ≈кспанс≥¤ ¤к псих≥чний предмет Ї першим ≥нформац≥йним продуктом.
“аким чином в св≥т≥ ≥снуЇ зн≥маюча свою межу сам≥сть, зд≥йснююча себе в процес≥ експанс≥њ та опосередковуючоњ њњ д≥¤льности. ÷¤ сам≥сть (д≥¤льн≥сть) зд≥йснюЇ себе зовн≥ себе (в предмет≥). јле предмет вже рефлектований в ≥ншому, предмет розкладаЇтьс¤ на конкретний предмет, ≥снуючий дл¤ суб'Їкта безпосередньо зовн≥ ¤к об'Їкт, ≥снуючий в св≥т≥, та абстрактний предмет, а саме експанс≥ю ¤к предмет. ÷¤ експанс≥¤ Ї експанс≥Їю колон≥зац≥њ св≥ту, ¤ка опосередковуЇ вих≥д за межи безпосередньоњ життЇд≥¤льности живого орган≥зму. ÷¤ колон≥зац≥¤ опосередковуЇтьс¤ сум≥сництвом життЇд≥¤льности великих груп людей, формуючих сп≥льну межу експанс≥њ цих груп.
÷¤ межа ≥ Ї абстрактним сум≥сним продуктом ус≥Їњ групи, та внасл≥док зд≥йсненн¤ такоњ абстрактноњ д≥¤льности вс≥ма членами групи вона з тваринного стада перетворюЇтьс¤ в плем'¤, ¤ке Ї сум≥сним суб'Їктом колон≥зац≥њ св≥ту. якщо тварини збираютьс¤ до стада дл¤ захисту в≥д зовн≥шньоњ загрози, тобто в силу ситуативних причин, зумовлених середовищем, то люди утворюють плем'¤ дл¤ сум≥сноњ колон≥зац≥њ середовища. ÷¤ експанс≥¤ колон≥зац≥њ Ї ¤дром первинноњ самости людей. ¬она включаЇ вс≥х член≥в племен≥ ¤к суб'Їкт≥в експанс≥њ та виключаЇ все ≥нше ¤к зовн≥шн≥й об'Їкт експанс≥њ.
ѕрост≥шим та первинним предметом д≥¤льности Ї експанс≥¤, в≥дтворенн¤ певних форм д≥¤льности в поширеному масштаб≥. ÷ей д≥сний предмет Ї тотальн≥стю, тод≥ ¤к окрем≥ форми предмет≥в, ¤к≥ об'Їктивуютьс¤ в певн≥ моменти часу в певному м≥сц≥, суть лише моментами, опосередковуючими процес експанс≥њ. “аким чином, з одного боку д≥¤льн≥сть зосереджуЇтьс¤ не на розвитку певноњ предметноњ сфери, а на зовн≥шн≥й експанс≥њ вже усталених форм д≥¤льности. « ≥ншого боку, цей предмет не маЇ свого власного розгорнутого зм≥сту, а визначаЇтьс¤ вц≥лому тим, що Ї даним ззовн≥. ≈кспанс≥¤ ¤к предмет д≥¤льности в≥дбуваЇтьс¤ в ≥ншому, дана ≥ншим ≥ Ї дл¤ ≥ншого. ≈кспанс≥¤ Ї формою зовн≥-себе-бутт¤ д≥¤льности.
“е ≥нше , ¤ке передуЇ експанс≥њ д≥¤льности, Ї безпосередн¤ експанс≥¤ форм житт¤, њх самов≥дтворенн¤ в поширеному масштаб≥. “ей, хто зд≥йснюЇ д≥¤льн≥сть, людина, сама Ї живою ≥стотою, та д≥¤льн≥сть њњ Ї лише формою опосередкуванн¤ б≥олог≥чноњ експанс≥њ людського виду. јле ц¤ ж д≥¤льн≥сть виводить людину за межи системи експанс≥њ форм житт¤, бо тепер експанс≥¤ стаЇ предметом; дал≥, њњ предметний зм≥ст виходить за рамки безпосередньоњ життЇд≥¤льности; та нарешт≥, людина з форми вт≥ленн¤ експанс≥њ, з об'Їкта перетворюЇтьс¤ в суб'Їкт експанс≥њ ≥ншоњ форми, форми д≥¤льности.
ќск≥льки ц¤ нова жива форма, людина, ще не поширила сферу своЇњ експанс≥њ на весь доступний дл¤ житт¤ прост≥р планети, ост≥льки ц¤ первинна експанс≥¤ д≥¤льности н≥чим не обмежена. —аме житт¤, звичайно, залишаЇтьс¤ обмеженою боротьбою за виживанн¤, але, доки люди залишаютьс¤ живими, њх експанс≥¤ в природ≥ не маЇ териториальних меж. “ому н≥що не примушуЇ м≥н¤ти засвоЇн≥ форми д≥¤льности та Дтехн≥чний прогресУ в цьому стан≥ в≥льноњ експанс≥њ йде дуже пов≥льно. ѕервинна експанс≥¤ людського роду, ¤к в≥домо, продовжуЇтьс¤ пор¤дка м≥льйона л≥т, ≥ т≥ зм≥ни знар¤дь прац≥, ¤к≥ можемо ви¤вити, пов'¤зан≥ скор≥ше з б≥олог≥чним природним доб≥ром в процес≥ антропогенеза, а не з социальним доб≥ром знар¤дь та засоб≥в прац≥ та самих форм д≥¤льности.
≤нше ≥нше, ¤ке немов би опосередковуЇ сам процес д≥¤льности, Ї социальна орган≥зац≥¤ сп≥льноти людей. ќск≥льки експанс≥¤ необмежена, тут ще не маЇ виразноњ системи влади. —оциальна орган≥зац≥¤ Ї безпосередн≥м насл≥дком сум≥сного проживанн¤ та пов'¤зана скор≥ше з в≥дносинами людей, а не з п≥дтриманн¤м певних сп≥вв≥дношень процеса експанс≥њ. ÷≥ останн≥ визначаютьс¤ оточуючим середовищем, тобто сферою експанс≥њ. «овн≥ визначаЇтьс¤ ≥ межа такого процеса експанс≥њЦ вичерпанн¤м в≥льного простору експанс≥њ.
јле межа Ї лише ≥нобутт¤м процесу експанс≥њ: експанс≥¤ обмежена в соб≥, за своЇю внутр≥шньою природою ¤к зовн≥-себе-бутт¤. ј та первинна необмежен≥сть Ї лише даною ззовн≥ прив≥дн≥стю. ќск≥льки вс¤ планета вже колон≥зована житт¤м повн≥стю, область, доступна дл¤ колон≥зац≥њ людством, Ї безмежною в пор≥вн¤нн≥ з початковим масштабом його експанс≥њ. јле експанс≥¤, ¤ка стала безмежною ≥нтенц≥Їю самости, зн≥маЇ цю ф≥ктивну початкову безмежн≥сть, ≥ зовн≥ себе ≥снуюча сам≥сть експанс≥њ ви¤вл¤Ї себе обмеженою ≥ншою сам≥стю та перетворюЇтьс¤ в експанс≥ю до межи, рефлектуЇ себе в зустр≥чн≥й експанс≥њ межи. “а сам≥сть ≥ншого ≥ншого, обмежуюча експанс≥ю ззовн≥, Ї влада.
2. ≤нобутт¤ влади.
¬лада Ї ≥нобутт¤м ≥дењ в св≥т≥. ¬ б≥льш романтичному стил≥ влада Ї з≥йшовший з небес дух абсолютноњ негативности. Ѕо влада Ї границ¤, ¤ка стала сам≥стю, сам≥сть, ¤ка задовольнилась ≥нобутт¤м. ÷е Ї справжн¤ безмежн≥сть зн¤тт¤ опосередкуванн¤ самости через в≥дос≥бленн¤ та опредмеченн¤ себе в ≥ншому. «д≥йсненн¤ влади вже не Ї просто д≥¤льн≥стю. ÷е соз≥дан≥Ї. ¬лада Ї дем≥ургом св≥ту. Ќ≥кчемн≥сть, ¤ка стала володарем св≥ту. ¬лада Ї Їдиним, чим ми можемо жертвувати ≥ншому ≥ стати в≥льним. Ѕо жертва влади ≥ншому Ї Їдиним шл¤хом до свободи своЇњ власноњ самости.
—в≥т б≥льше не Ї порожн≥м запереченн¤м еволюц≥њ. “епер св≥т Ї виставою влади. ∆итт¤ Ї Їдн≥стю, утвержуючою себе в дл¤ себе бутт≥ живоњ Їдиничности. јле воно Ї лише локальною Їдн≥стю, Їдн≥стю тут ≥ тепер, ≥ лише ¤к зн¤тт¤ ситуативноњ межи. ѕ≥сл¤ подоланн¤ певноњ ситуац≥њ живе впадаЇ в нову ситуац≥ю ≥ розпочинаЇ все спочатку. як така тварина не може оволод≥ти собою. ÷¤ дурна безмежн≥сть пост≥йного поверненн¤ до межи в результат≥ власноњ д≥алектики зн≥маЇтьс¤ абсолютно лише в форм≥ влади.
¬лада власне не починаЇ спочатку. ¬она продовжуЇ дал≥. Ѕо володарюючий не трудитьс¤. ¬≥н лише визначаЇ та заперечуЇ. «аборон¤Ї та зн≥маЇ заборони. “ому в≥н не обмежений своњм предметом. …ого обмеженн¤м ви¤вл¤Їтьс¤ лише його власна сам≥сть. —аме вона п≥дсп≥дно готуЇ йому його пол≥тичну загибель. “ому влада Ї не т≥льки новою формою житт¤, житт¤ духовного, але й новою формою смерти, смерти пол≥тичноњ. ћоже здатись, що влада в≥дн≥маЇ у них те Їдине право, ¤ке Ї нев≥д'Їмним правом кожноњ людини, право вмерти своЇю власною смертю. јле н≥, це вони добров≥льно та спонтанно в≥дмовл¤ютьс¤ в≥д свого власного житт¤ дл¤ того, щоб вона лишила њх також ≥ њх власноњ смерти. ¬лада ¤к форма житт¤ не Ї просто функц≥юванн¤м системи влади. ∆итт¤ влади Ї лише п≥дготовкою свого власного самогубства. ¬олодарюючий не маЇ права уникнути свого власного самогубства. ¬≥н маЇ т≥льки право п≥дготуватис¤ до нього та вибрати момент його зд≥йсненн¤. “ак зак≥нчуЇтьс¤ еволюц≥¤ житт¤ та розпочинаЇтьс¤ ≥стор≥¤ самогубств.
“ому жертва своЇњ влади ≥ншому Ї д≥йсною формою возкрес≥нн¤ людини з мертвих. Ћюдина не т≥льки народжуЇтьс¤, але й возкресаЇ з мертвих. “варина лише помираЇ, людина також сходить з≥ сцени. ўаслив≥ лише т≥, хто уникнув участи грати роль актера. ¬они помирають своЇю власною смертю. ∆итт¤ людини Ї боротьба за свою власну смерть.
¬лада Ї зд≥йсненн¤м бутт¤ дл¤ ≥ншого ¤к самости в св≥т≥. ѕроцес житт¤ Ї лише еволюц≥Їю в ≥ншому. ÷е ≥нше ще не в≥докремлене ¤к абсолютна тотальн≥сть. ≈кспанс≥¤ вида ще не Ї справою живоњ ≥стоти. ÷¤ ≥стота ще не стаЇ ≥ншою, не в≥дчужуЇтьс¤ в≥д самоњ себе, бо й вона сама та њњ ≥нше (еволюц≥¤, в≥дособленн¤ вида) ≥снують ¤к сам≥сть лише дл¤ нас. ƒл¤ них взагал≥ ще н≥чого не ≥снуЇ. ¬они просто лише живуть без опосереднюючого вибора своЇњ власноњ самости. ≤ дл¤ д≥¤льност≥ експанс≥њ предмет лише опосередковуЇ подоланн¤ межи, але не утверджуЇ себе ¤к запереченн¤ себе суб'Їктом. «апереченн¤ себе починаЇтьс¤ лише коли предметом стаЇ влада, здобуванн¤ влади та њњ упредметненн¤ в форм≥ права. —ам≥сть дл¤ суб'Їкта ви¤вл¤Їтьс¤ обмеженн¤м ≥ншого, запереченн¤м, а не утвердженн¤м себе.
“ому сам≥сть, зд≥йснююча себе в форм≥ влади, Ї лише ≥люзорною сам≥стю, в≥двод¤чою в≥д себе. ƒл¤ себе бутт¤ цього запереченн¤ складаЇтьс¤ в т≥м, що це перетворенн¤ себе в ≥ншого ≥снуЇ також ≥ дл¤ суб'Їкта його зд≥йснюючого. “обто у самости тепер з'¤вл¤Їтьс¤ також ≥ св≥док, у театра влади Ї не т≥льки актери, але й гл¤дач≥. “ому ≥ сам≥сть тепер стаЇ сам≥стю, а не нашим спостереженн¤м.
—ам≥сть з'¤вл¤Їтьс¤ дл¤ суб'Їкта з н≥чого, бо й в≥дос≥бленн¤ себе й в≥дношенн¤ до ≥ншого з'¤вл¤ютьс¤ одночасно разом з владою. ¬лада тому не Ї р≥ччю в св≥т≥, а тотальн≥стю в≥дносин. ¬лада Ї ≥нше св≥ту, ≥нобутт¤ св≥ту людей, ≥ не т≥льки дл¤ нас, спостер≥гач≥в вистави влади, але й дл¤ самих актор≥в, оск≥льки вони намагаютьс¤ утвердити свою роль ¤к щось више та встановити ≥Їрарх≥ю ролей. ƒо виникненн¤ ≥нститут≥в влади вс≥ люди однаков≥ в своњй безособистост≥. ѕ≥сл¤ цього особист≥сть з'¤вл¤Їтьс¤ в св≥т≥ людей ¤к особист≥сть володар¤, ¤к уос≥бленн¤ влади. ƒл¤ того, щоб хтось став нос≥Їм атрибут≥в володар¤, в≥н повинен перед тим демонструвати свою перевагу над ≥ншими. Ќасправд≥ це вони, ≥нш≥ дають йому свою владу. јле дл¤ них це в≥н волод≥Ї владою, а вони безвладн≥. “ака влада Ї виключенн¤м ≥ншого з себе. “≥льки влада маЇ сам≥сть, а вс¤ решта Ї не дос¤гнула себе, Ї чимсь недостойним та н≥кчемним.
“ому влада Ї тим, що ≥снуЇ в ц≥й вистав≥ влади, влада не Ї р≥ччю в соб≥, та саме ¤к така вона Ї вс≥Їю сам≥стю. Ѕо лише тей, хто здатен з н≥чого створити усе та заволод≥ти вс≥м, Ї д≥йсною сам≥стю св≥ту. —ам≥сть Ї н≥що. јле лише н≥що, ¤ке стало дл¤ себе, Ї сам≥стю. ¬с¤ решта Ї ≥ншим, ¤ке залишилось н≥зчим. ƒ¤куючи цьому лише тей, хто залишивс¤ поза владою, Ї достатньо в≥льним дл¤ ос¤гненн¤ себе. ј придбавший владу лише крокуЇ до свого самогубства. —початку, однак, це в≥дступленн¤ влади ≥ншому в≥дбуваЇтьс¤ не внасл≥док власного вибору суб'Їкта, а в результат≥ поразки в боротьб≥ з ≥ншим за владу, внасл≥док акту втрати влади, зумовленим зовн≥, а не з себе. “ому ц¤ ≥сторична драма продовжуЇтьс¤ до тих п≥р, доки влада остаточно не в≥днеме ≥ншим доступ до боротьби за владу. Ћише коли доступ до предмета стаЇ неможливим дл¤ суб'Їкта, останн≥й спр¤мовуЇ св≥й виб≥р на щось ≥нше. якщо в≥н особисто робить такий виб≥р.
≥нцевий стад≥й боротьби за владу настаЇ з перетворенн¤м њњ в атрибут володарського роду, ¤кий передаЇтьс¤ в спадщину. —аме цим актом м≥стиф≥кац≥њ влади ¤к маючоњ своЇ власне джерело в соб≥, а не виникаючоњ з ≥ншого завершуЇтьс¤ початковий розвиток влади ¤к самости. ƒовгий час п≥сл¤ цього влада б≥льше не розвиваЇтьс¤, а лише зм≥нюЇ форму своЇњ вистави. ¬лада приручуЇтьс¤, стаЇ домашньою твариною володар¤, ≥ боротьба за владу перетворюЇтьс¤ в пол≥тичний театр. ¬ цьому театр≥ вже не маЇ самост≥йних актор≥в, а переважають гл¤дач≥, ¤к≥ т≥льки сл≥дкують за тим, хто намагаЇтьс¤ в≥дхилитис¤ в≥д даноњ йому рол≥ актора. ¬лада стаЇ об'Їктивною сам≥стю, в≥дчуженою в≥д сусп≥льства кимсь ≥ншим, ≥ цей ≥нший здобуваЇ своЇ власне ≥м'¤. ÷им ≥м'¤м Ї Ѕог.
—уб'Їктом, зд≥йснюючим владу бога на земл≥, стаЇ держава. ƒержава Ї внутр≥шньою границею сусп≥льства. ƒержава не опосередковуЇ д≥¤льн≥сть, вона т≥льки њњ обмежуЇ. ≈кспанс≥¤ залишаЇтьс¤ визначаючим предметом д≥¤льности, але й експанс≥¤ стаЇ ≥ншою, перетворюючись з експанс≥њ роду в експанс≥ю держави, в експанс≥ю певноњ системи орган≥зац≥њ влади. « вичерпанн¤м необмеженоњ експанс≥њ предметом стаЇ обмеженн¤, покладанн¤ кордон≥в, окресленн¤ меж власности тощо.
Ќасл≥дком розмежуванн¤ функц≥й та сфер д≥¤льности Ї розпод≥л прац≥ та обм≥н продукт≥в прац≥ м≥ж р≥зними соц≥альними прошарками та товаровиробниками. —пец≥ал≥зац≥¤ зб≥льшуЇ сусп≥льну продуктивн≥сть прац≥, але темпи техн≥чного прогресу залишаютьс¤ м≥н≥мальними. √оловне значенн¤ надаЇтьс¤ функц≥њ служ≥нн¤ держав≥.
≈кспанс≥¤ держави складаЇтьс¤ з розширенн¤ њњ територ≥альних кордон≥в, з поширенн¤ зовн≥шн≥х завоювань та з протид≥њ експанс≥њ ≥нших держав. ÷¤ експанс≥¤ обмежена ¤к внасл≥док обмежености в≥льних територ≥й, так ≥ внасл≥док обмежености зд≥йснюючих њњ форм. “ому ≥стор≥¤ держав Ї ≥стор≥Їю воЇн та социальних конфл≥кт≥в, ≥стор≥Їю пост≥йноњ боротьби за владу.
≈кспанс≥¤ держави ¤к системи влади продовжуЇтьс¤ поки ≥снують зовн≥шн≥ джерела п≥дтримки њњ функц≥юванн¤. р≥м зовн≥шн≥х завоювань таким зовн≥шн≥м джерелом Ї також ринкова експанс≥¤, ¤ка довгий ≥сторичний пер≥од не в≥д≥граЇ значноњ рол≥ в забезпеченн≥ джерел експанс≥њ держави. “аким чином джерела експанс≥њ домодерних держав обмежуютьс¤ зовн≥шн≥ми завоюванн¤ми, ¤ким протид≥ють ≥нш≥ держави. “ому початкова експанс≥¤ держави ¤к системи влади, ¤ка маЇ п≥дтримку сусп≥льства дуже швидко зроджуЇтьс¤, перетворюючись в експанс≥ю обмежень прав та своб≥д громад¤н, в насильницький захист влади в≥д социального невдоволенн¤.
¬лада п≥дкорюЇ соб≥ сусп≥льство, перетворюючи експанс≥ю ¤к форму д≥¤льности в њњ протилежн≥стьЦ в експанс≥ю граници. ƒ≥¤льн≥сть перетворюЇтьс¤ в форму реал≥зац≥њ граници. √раниц¤ опосередковуЇтьс¤ системою влади держави. “епер вже обмеженн¤ з'¤вл¤ютьс¤ не ззовн≥ ¤к вимоги природи, а зсередини сусп≥льстваЦ ¤к вимоги закон≥в та р≥шень влади. јле, з ≥ншого боку, експанс≥¤ ставитьс¤ в цив≥л≥зован≥ рамки, рамки ринковоњ експанс≥њ.
–инкова експанс≥¤ вже маЇ свою власну границюЦ обмежен≥сть споживчоњ здатности ринку. јле це ще Ї зовн≥шн¤ межа ринковоњ експанс≥њ, дос¤гненн¤ ¤коњ при насиченн≥ ринку приводить до опосередкуванн¤ експанс≥њ товар≥в експанс≥Їю кап≥талу. ап≥тал, переважаюча ринкова сила, Ї д≥йсною внутр≥шньою границею ринковоњ експанс≥њ. ƒ≥¤льн≥сть, п≥дкорена кап≥талом, перетворюЇтьс¤ в наЇмну працю, ¤ка в≥дчужена в≥д свого предмета та продукта ≥ в≥д розвитку д≥¤льности ¤к такоњ. ѕлоди ринковоњ експанс≥њ належать кап≥талу, а прац≥Ц лише ринкова варт≥сть робочоњ сили.
ап≥тал≥стична форма ринковоњ експанс≥њ розд≥люЇ експанс≥ю ¤к предмет ≥ зд≥йснюючу њњ форму, форму д≥¤льности, та перетворюЇ њњ в предмет ≥ншоњ форми, форми кап≥талу. ƒ≥¤льн≥сть перетворюЇтьс¤ в форму реал≥зац≥њ експанс≥њ кап≥талу ≥ займаЇтьс¤ зм≥стом предмета, тод≥ ¤к останн≥й визначаЇтьс¤ кап≥талом, сп≥вв≥дношенн¤м ринкових сил. ≈кспанс≥¤ системи державноњ влади зм≥нюЇтьс¤ кап≥тал≥стичною експанс≥Їю. ќстанн¤ спираЇтьс¤ на техн≥чний прогрес; ≥ тод≥, коли цей прогрес дос¤гаЇ достатньоњ сили, кап≥тал≥стична форма охоплюЇ весь св≥т.
ап≥тал Ї внутр≥шньою границею ринку, ¤ка визначаЇ процеси ринковоњ експанс≥њ д≥¤льности в окрем≥й держав≥. « насиченн¤м внутр≥шнього ринку кап≥тал спр¤мовлюЇтьс¤ на зовн≥шн≥й ринок, кордони держави не Ї дл¤ нього межою експанс≥њ. јле кап≥тал не здатен подолати свою внутр≥шню обмежен≥сть. ќбмежен≥сть виробничого кап≥талу Ї в т≥м, що в≥н не здатен вийти за ¤к≥сну межу предметного зм≥сту даноњ ринковоњ сфери. ап≥тал≥стична форма експанс≥њ Ї поширенн¤м в масовому масштаб≥ вже ≥снуючих форм виробничоњ д≥¤льности. јле з насиченн¤м ринку масового виробництва поширенн¤ експанс≥њ можливе лише при перем≥щенн≥ кап≥тала в нов≥ сфери ринку.
« ≥ншого боку, по¤вленн¤ ≥нформац≥йних технолог≥й прискорюЇ оновленн¤ виробництва та поширюЇ сферу прикладенн¤ гнучких технолог≥й. ќс¤гненн¤ переваги в оновленн≥ та забезбеченн≥ гнучкости виробництва стають визначальними в ринков≥й експанс≥њ. ћасовий попит дуже швидко зм≥нюЇ свою ор≥Їнтац≥ю, а дол¤ ≥ндив≥дуальних замовлень в загальному об'Їм≥ попиту значно зростаЇ. јле переор≥Їнтац≥¤ масового виробництва не встигаЇ за переор≥Їнтац≥Їю попиту внасл≥док ≥нертности виробничого кап≥талу. ѕ≥д колесами набравшоњ швидк≥сть на широких просторах глобального ринку машини кап≥тал≥стичноњ експанс≥њ раптом зникаЇ твердий грунт масового попиту, ≥ вс¤ ц¤ громадина починаЇ буксувати. ≤ тут ¤к тут миттЇво з'¤вл¤Їтьс¤ спекул¤ц≥¤.
3. ƒл¤-себе-бутт¤ спекул¤ц≥њ.
≤стор≥¤ спекул¤ц≥њ маЇ глибоке минуле. ≤сторично першим продуктом спекул¤ц≥њ Ї бог. ќск≥льки влада Ї безмежним предметом, Їю н≥хто не може волод≥ти повн≥стю. “ому вона завжди попадаЇ в волод≥нн¤ ≥ншого. јле цей ≥нший, щоб волод≥ти абсолютно ≥ншим, тобто безмежним, предметом, сам повинен бути абсолютно ≥ншим. ќск≥льки його немаЇ, то спекул¤ц≥¤ його в≥дсутн≥стю ≥ Ї вт≥ленн¤м бога. ¬т≥ленн¤м спекул¤ц≥њ Ї сам спекул¤нт. “е, чим в≥н спекулюЇ, Ї ≥м'¤ того в≥дсутнього абсолютно ≥ншого, ¤кий сам собою не присутн≥й в цьому св≥т≥. ≤м'¤ суб'Їкта або назва об'Їкта, взагал≥ слова, позначаюч≥ все на св≥т≥, а також все в≥дсутнЇ в св≥т≥, сам≥ по соб≥ Ї ≥нформац≥йними продуктами псих≥чноњ д≥¤льности. —лово Дсв≥тУ, наприклад, охоплюЇ в соб≥ весь св≥т, але всього одна п≥счинка м≥стить в соб≥ б≥льше ≥нформац≥њ про св≥т, н≥ж вс≥ слова разом уз¤т≥. јле весь цей св≥т за м≥ль'¤рди л≥т не зм≥г сказати н≥ одного слова. “ому першими спекул¤нтами Ї жерц≥, привласнююч≥ соб≥ силу влади ≥мен ≥ сл≥в та називаюч≥ —лово посланн¤м в≥дсутнього абсолютно ≥ншого. Ѕо спекул¤ц≥¤ Ї непростою справою. —пекул¤ц≥¤ Ї м≥с≥Їю. “ому спекул¤ц≥¤ Ї …ого —правою. …ого —права в т≥м, що ¬≥н прийшов до них та сказав њм —воЇ —лово. ѓх справа в т≥м, що вони п≥днос¤ть вам …ого —лово ¤к безц≥нний дар. ј ваша справа в т≥м, щоб передати њм свою владу над собою та щоб в≥рити. ќсь ≥ вс¤ ѕравда. Дѕравды нет, —оветска¤ –осси¤ продана, за “рудЦ по четыре копейкиУ. ќсь ≥ азц≥ к≥нець...
ƒругим ≥сторичним продуктом спекул¤ц≥њ Ї диктатура пролетар≥ата. ÷е вже абсолютно ≥нший продукт спекул¤ц≥њ. …ого абсолютно ≥нше в т≥м, що в≥н не т≥льки вже тут був, але й багато д≥л наворошив. ј наша справа в т≥м, щоб не чекати, поки в≥н повернетьс¤. Ѕо пролетар≥ат Ї така сила, ¤ка здатна загробити весь кап≥тал≥зм, при тому на вс≥й «емл≥. “обто перетворити всю землю в твердь, ус≥¤ну трупами. ƒ≥йсна природа того абсолютно ≥ншого, ¤кий вже ступив на нашу землю, Ї такою, що його справою Ї абсолютне знишенн¤ всього миру на «емл≥. ≤м'¤ йому “рет¤ св≥това в≥йна. јле, на в≥дм≥ну в≥д першого ≥мен≥, це третЇ ≥м'¤ Ї не т≥льки ≥м'¤м, але й д≥ючим софтуером. ≤ виробл¤Ї в≥н не т≥льки слова, але й команди. ≤ команди ц≥ в≥н не т≥льки вимовл¤Ї, а й виконуЇ. ÷ей софтуер Ї абсолютним духом нестрайкуючого пролетар≥ата. ’арактер його нордичний. ¬≥н безжал≥сний до ворог≥в –айха...
“рет≥м ≥сторичним продуктом спекул¤ц≥њ Ї всесв≥тн¤ спекул¤ц≥¤. ¬она Ї запереченн¤м запереченн¤. «а своњм зм≥стом цей продукт Ї простою тавтолог≥Їю, бо запереченн¤ запереченн¤ Ї деф≥н≥ц≥Їю спекул¤ц≥њ. ѕовна ≥ остатечна перемога спекул¤ц≥њ в усьому св≥т≥ Ї, виходить, в т≥м, що вс≥ люди стають любител¤ми ц≥Їњ тавтолог≥њ. јле це прилученн¤ до тавтолог≥њ Ї спонтанним актом обивател¤. —права таким чином присутнього всюди у св≥т≥ јбсолютно ≤ншого зводитьс¤ тому до банальности опосередкуванн¤. “≥льки предметом опосередкуванн¤ тут Ї не спонтанний перех≥д бутт¤ в ≥нше, а опосередкуванн¤ поверненн¤ до ≥ншого межи його експанс≥њ. “е, що межа Ї межою дл¤ ≥ншого, а не дл¤ суб'Їкта спекул¤ц≥њ, Ї тайною спекул¤ц≥њ. ≤нший не встигаЇ стати спекул¤нтом ≥ залишаЇтьс¤ в своЇму ≥нобутт≥, а спекул¤нт повертаЇ йому його границю.
≤нше власне Ї границею експанс≥њ, а спекул¤нт Ї цербером б≥л¤ граници. як такий в≥н не спр¤мовуЇтьс¤ до своЇњ граници, щоб њњ подолати, а сл≥дуЇ за т≥Їю, на ¤ку вказуЇ експанс≥¤ ≥ншого. ѕрисутн≥й у св≥т≥ через спекул¤ц≥ю абсолютно ≥нший Ї власне границ¤, зд≥йснююча свою власну експанс≥ю на весь св≥т. јле експанс≥¤ сама по соб≥ Ї ≥ншим д≥¤льности, њњ зовн≥ себе ≥снуюча, ринкова форма, тобто границ¤ Ї ≥нше ≥ншогоЦ абсолютно ≥нше. “ому ор≥човена в ринковому продукт≥ експанс≥¤ Ї не т≥Їю експанс≥Їю, ¤ка розкриваЇ себе ¤к тотальн≥сть зн¤тт¤ предмета д≥¤льн≥стю. –≥зниц¤ м≥ж ц≥Їю тотальн≥стю ≥ т≥Їю експанс≥Їю Ї в т≥м, що прост¤гаюча себе на всю предметн≥сть тотальн≥сть Ї безмежною формою, тод≥ ¤к прагнучий заволод≥ти весь св≥товий ринок масовий продукт Ї вирваним з ц≥Їњ тотальности та випавшим назовню застигшим в своњй фрагментальности шматок предметноњ речовини.
÷¤ присутн¤ тут ≥ тепер тотальн≥сть суб'Їкта д≥¤льности Ї ≥ндив≥дуальною безмежною Їдн≥стю предметности, ¤ка ¤вл¤Ї собою ≥деальний образ суб'Їктивноњ самости, зображаючий внутр≥шню ≥нтенц≥ю суб'Їкта. ÷ей образ, однак, Ї не в≥дображенн¤м д≥йсно ≥снуючого дл¤ суб'Їкта прообраза, а лише суб'Їктивним проектом його зд≥йсненн¤. ÷ей ≥нформац≥йний продукт зд≥йснюЇ свою експанс≥ю в св≥т≥ р≥зних суб'Їкт≥в д≥¤льности, кожен з ¤ких розробл¤Ї св≥й окремий ≥ндив≥дуальний проект. Ќа вс≥й земн≥й кул≥ ≥снують м≥ль'¤рди под≥бних ≥ндив≥дуальних проект≥в експанс≥њ. як же ми њх будемо в≥др≥зн¤ти? ћожемо њх пронумерувати. Ќайб≥льший номер визначить загальний об'Їм простору експанс≥њ. ожноњ мит≥ в св≥т≥ з'¤вл¤ютьс¤ нов≥ проекти експанс≥њ. “ому прост≥ше пов≥домленн¤ про проект експанс≥њ повинне числу t, означаючому момент часу, поставити у в≥дпов≥дн≥сть число N, означаюче номер проекта експанс≥њ: t=N. р≥м того необх≥дно врахувати факт зупиненн¤ реал≥зац≥њ проект≥в експанс≥њ. ѕевний проект номер n в момент t перестаЇ бути зд≥йснюваним проектом експанс≥њ, бо суб'Їкт, ¤кий його реал≥зуЇ, звертаЇтьс¤ до реал≥зац≥њ ≥ншого проекта N, тобто: t=n→N. “епер вже загальна к≥льк≥сть проект≥в включаЇ не т≥льки проекти, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в процес≥ реал≥зац≥њ, але й так≥, ¤к≥ лише маютьс¤ на уваз≥. ¬загал≥, переважаюча частина ≥ндив≥дуальних проект≥в Ї лише у¤вн≥ чи так≥, ¤к≥ н≥коли не знайдуть своЇњ реал≥зац≥њ на ринку готових продукт≥в. јле, з другого боку, окрем≥ фрагменти таких проект≥в знаход¤ть свою реал≥зац≥ю в зн¤тому вид≥ в результат≥ синтеза нових проект≥в на основ≥ в≥дхилених ран≥ше проект≥в.
≤нформац≥йний образ проекта, таким чином, Ї ц≥нн≥стю сам по соб≥. ќсь анал≥тична формула ц≥Їњ ц≥нности: n1→n2→...→ni→ni+1→...→nN→R. “ут RЦ д≥йсно зреал≥зований на ринку проект, n1,...ni,...nNЦ в≥ртуальн≥ проекти, ¤к≥ в своњй сукупност≥ проклали шл¤х дл¤ реал≥зац≥њ справжнього проекту експанс≥њ. ƒ≥йсний рух на ринку готових продукт≥в опосередкований, таким чином, в≥ртуальним рухом в ≥нформац≥йному простор≥. «упинка конвеЇра зв≥сно не означаЇ зникненн¤ технолог≥чних операц≥й, вт≥ленн¤м ¤ких в≥н Ї. јле чому ще справний конвеЇр зупин¤Їтьс¤ ≥ все обладнанн¤ продаЇтьс¤ з молотка? ј тому, що вс≥ споживач≥ продукц≥њ цього конвеЇра зробили соб≥ ≥ндив≥дуальне замовленн¤ на доставку зовс≥м нового продукта, а тому продукц≥¤ цього конвеЇра не буде купуватись н≥ сьогодн≥, н≥ завтра, н≥ б≥льш н≥коли. ј чому ж цей конвеЇр, ¤кий нев≥дворотньо п≥шов у небутт¤ ¤к суб'Їкт реального виробничого процесу, знаходить соб≥ купувача ≥ при тому на добру ц≥ну? ј тому, що цей в≥ртуальний власник, ¤кий згодом стаЇ неплатежездатним, сьогодн≥ про це ще не знаЇ. ј ще тому, що до вчорашнього дн¤ продажа под≥бного роду продукц≥њ незм≥нно зростала, ≥ попит перевищував пропозиц≥ю.
Ќ≥що стаЇ бутт¤м, а бутт¤ стаЇ н≥чим. ≤ лише т≥льки тей, хто при будь- ¤ких обставинах в≥дмовл¤Їтьс¤ передати свою власн≥сть ≥ншому, хто зд≥йснюЇ експанс≥ю, не зважаючи на њњ межу, Ї автор проекта експанс≥њ, ¤кий не буде реал≥зованим на ринку. —пекул¤тивний проект Ї таким проектом експанс≥њ в в≥ртуальному ≥нформац≥йному простор≥, ¤кий маЇ своЇю метою ви¤вленн¤ та п≥дтримку таких проект≥в, ¤к≥ здатн≥ в ход≥ своЇњ реал≥зац≥њ подолати ос¤гнуту ≥ншими проектами межу експанс≥њ, а також таким, ¤кий здатен уникнути чи залишити так≥ проекти, ¤к≥ не спри¤ють подоланню такоњ межи. “аким чином, спекул¤ц≥¤ визначаЇ в≥ртуальний образ межи експанс≥њ та своЇю власною експанс≥Їю перетворюЇ цю в≥ртуальн≥сть в актуальну реальн≥сть св≥ту експанс≥њ. “ак спекул¤ц≥¤ своЇю власною експанс≥Їю перетворюЇ кожен проект експанс≥њ на ринку продукт≥в в потенц≥йно неактуальний, ≥ це перетворенн¤ в≥ртуальности в реальн≥ть та навпаки визначаЇтьс¤ спекул¤тивною санкц≥Їю. “обто вс≥ проекти не Ї проектами дл¤ самих себе, а проектами дл¤ зд≥йсненн¤ спекул¤ц≥њ. —пекул¤ц≥¤ Ї дл¤-себе-бутт¤м ринкового св≥ту.
ѕредметом спекул¤тивноњ д≥¤льности, ≥нтегруючоњ в соб≥ окрем≥ акти спекул¤ц≥њ, Ї створенн¤ ≥нформац≥йного образу св≥тового ринку проект≥в експанс≥њ та реал≥зац≥¤ проекту спекул¤ц≥њ, тобто перетворенн¤ цих проект≥в експанс≥њ в моменти Їдиного спекул¤тивного проекту. —в≥товий ринок товар≥в опосередковуЇтьс¤ св≥товим ринком проект≥в та конкретизуючих њх ≥нформац≥йних продукт≥в. —аме цей ринок проект≥в Ї сферою експанс≥њ ф≥нансово- спекул¤тивного кап≥талу. ¬ умовах великоњ швидкости технолог≥чного оновленн¤ виробництва визначаючим процес експанс≥њ вже не Ї кап≥тал, вкладений в матер≥альн≥ засоби виробництва, а технолог≥чн≥ можливост≥ оновленн¤ виробництва та його гнучкоњ переор≥Їнтац≥њ у в≥дпов≥дност≥ з переор≥Їнтац≥Їю попиту. “ому визначаючою в процес≥ ринковоњ експанс≥њ стаЇ також ≥нформац≥¤ про динам≥ку сп≥вв≥дношенн¤ попиту та пропозиц≥њ ≥ про тенденц≥њ технолог≥чного оновленн¤. « по¤вою ≥нформац≥йних технолог≥й ≥нформац≥йний ринок перетворюЇтьс¤ в сферу необмеженоњ експанс≥њ, тод≥ ¤к ринок готових продукт≥в залишаЇтьс¤ обмеженим. ‘абричний кап≥тал перестаЇ бути переважаючою ринковою силою та експанс≥¤ на св≥товому ринку переходить п≥д контроль спекул¤тивного кап≥талу. Ѕ≥льше того, ринкова експанс≥¤ перетворюЇтьс¤ в форму реал≥зац≥њ спекул¤тивних проект≥в, лише в зовн≥шн≥й вираз в≥ртуальноњ спекул¤тивноњ динам≥ки.
—пекул¤ц≥¤ Ї посередник м≥ж створенн¤м новоњ технолог≥њ та њњ споживанн¤м в виробнич≥й сфер≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д звичайного торговц¤, ¤кий не може продати один ≥ той же товар двом р≥зним споживачам, спекул¤нт може продати одну й ту ж технолог≥ю необмежен≥й к≥лькост≥ споживач≥в, оск≥льки витрати на розмноженн¤ ≥нформац≥йного продукта незначн≥ в пор≥вн¤нн≥ з витратами на його створенн¤. “ому спекул¤тивний б≥знес Ї найб≥льш прибутковим. Ќова технолог≥¤, ¤к правило, не може бути безпосередньо вкладена в широкомасштабний процес виробництва, бо це вимагаЇ значних витрат. “ому ¤кщо той, хто њњ розробл¤Ї, не маЇ кап≥талу дл¤ розгортанн¤ масового виробництва, в≥н њњ продаЇ по ц≥н≥ значно нижч≥й, н≥ж ц≥на, ¤ку в≥н м≥г би отримати в умовах максимального попиту. ÷¤ р≥зниц¤ ц≥н ≥ Ї джерелом спекул¤тивного прибутку.
—утн≥сть спекул¤ц≥њ, однак, не зводитьс¤ до того, що товари продаютьс¤ дорожче, н≥ж купуютьс¤, а в т≥м, що спекул¤нт контролюЇ ¤к процеси створенн¤ технолог≥й, складаючи угоди про спец≥альн≥ права, так ≥ процеси в сам≥й виробнич≥й сфер≥ з допомогою ф≥нансових важел≥в. ¬иробники технолог≥й звичайно потребують ф≥нансуванн¤, бо њм необх≥дн≥ засоби дл¤ ≥снуванн¤, а виробники готових продукт≥в потребують ф≥нансуванн¤, бо у них немаЇ в≥льних ресурс≥в дл¤ розгортанна масового виробництва. ” виробника технолог≥њ, ¤к правило, не вистачаЇ ≥нформац≥њ про стан ≥нвестиц≥й в сфер≥ виробництва, а у виробника готових товар≥в нема достатньо ресурс≥в дл¤ ф≥нансуванн¤ розробки та внедр≥нн¤ нових технолог≥й. “аким чином, спекул¤тивний кап≥тал Ї ф≥нансовим кап≥талом епохи ≥нформац≥йних технолог≥й.
√лобальн≥ масштаби експанс≥њ зумовлюють глобальн≥ масштаби спекул¤тивного контролю. ÷ентром такого контролю Ї глобальний ф≥нансово- спекул¤тивний полюс. ¬≥н Ї ≥нтегральною силою тих ф≥нансово- спекул¤тивних структур, ¤к≥ рухаютьс¤ на певних орб≥тах в пол≥ його притегленн¤. ÷≥ структури збер≥гають значну автономн≥сть свого функц≥юванн¤. ѕолюс Ї центром ф≥нансово- спекул¤тивноњ переваги з ¤кого ¤к з джерела вит≥кають потоки кредит≥в дов≥р'¤, позичок та ≥мпульс≥в ф≥нансового руху, ¤к≥ Ї виразом запевнень в спри¤тливост≥ перспективи експанс≥њ, взагал≥ вит≥каЇ спри¤тлива кон'юнктура глобального масштабу ≥ в ¤кий вт≥кають потоки лишк≥в та прибутк≥в, а також признанн¤ слави та велич≥. ѕолюс Ї нос≥Їм вс≥х атрибут≥в переваги, ¤кими захоплюютьс¤ корпорац≥њЦ суб'Їкти глобальноњ експансњњ. јле, кр≥м зовн≥шньоњ слави, полюс Ї також ≥ перш за все центром ≥нтеграц≥њ окремих спекул¤тивних проект≥в, зд≥йсненн¤ ¤ких Ї джерелом глобальноњ могутности. јле ц¤ функц≥¤ полюсу Ї тайною, скритою в≥д публ≥ки, ¤к≥й доступна лише його слава ≥ велич.
ѕолюс Ї сувереном, ¤кий волод≥Ї спекул¤тивною тотальн≥стю, ¤кий лег≥тимуЇ п≥дпор¤дкован≥ йому спекул¤тивн≥ суб'Їкти ≥ обезправлюЇ непок≥рливих, ¤к≥ в свою чергу мають вибирати м≥ж проханн¤м притулку у ¤когось ≥з ≥нших полюс≥в та боротьбою за визнанн¤ своЇњ власноњ глобальноњ переваги. ‘≥нансово- спекул¤тивна перевага не може бути стаб≥льною без напливу нових усп≥шних спекул¤тивних проект≥в, без усп≥шного визначенн¤ нових перспективних напр¤мк≥в технолог≥чноњ експанс≥њ. ƒл¤ цього полюс повинен бути привабливим центром ф≥нансово- спекул¤тивноњ потуги, л≥беральним ф≥нансистом технолог≥чних ≥новац≥й. « другого боку, реал≥зован≥ проекти повинн≥ приносити надприбуток, повинн≥ бути не ≥маг≥нерними, а реальними факторами р≥шучих зм≥н напр¤мку та форми ринковоњ експанс≥њ. ѕеревага нових форм експанс≥њ повинна бути ефектом њх технолог≥чноњ новизни, а не насл≥дком втручанн¤ полюсу. “ому полюс повинен бути консервативним ≥нвеститором в сфер≥ матер≥ального виробництва.
ƒос¤гненн¤ такого л≥берально- консервативного балансу Ї запорукою д≥йсноњ переваги полюсу. ƒол¤ полюсу визначаЇтьс¤ саме цим балансом, здатн≥стю зробити ч≥тку диференц≥ац≥ю м≥ж в≥ртуальн≥стю технолог≥чноњ експанс≥њ та реальн≥стю ринковоњ експанс≥њ готових продукт≥в виробництва. —в≥т полюсу Ї д≥йсно дуал≥стичним, а ф≥лософ≥¤ полюсуЦ посл≥довний дуал≥зм. –инков≥ ≥нвестиц≥њ полюса Ї лише формою реал≥зац≥њ спекул¤тивного надприбутку, а не реал≥зац≥Їю д≥йсноњ ринковоњ експанс≥њ. ѕолюс Ї переважно в≥ртуальним, а не реальним ≥нвеститором. ќсновним завданн¤м полюсу Ї перекинути в≥дпов≥дальн≥сть за ризик ринковоњ експанс≥њ на корпорац≥њ, ¤к≥ зд≥йснюють реальн≥ ≥нвестиц≥њ ≥ уникнути того, щоб в≥дпов≥дальн≥сть за негативн≥ насл≥дки експанс≥њ випала на полюс. ÷е одночасно Ї ≥ най- складн≥шим завданн¤м. ƒл¤-себе-бутт¤ спекул¤ц≥њ п≥дтримуЇтьс¤ тим, що суб'Їкти експанс≥њ самов≥ддано беруть на себе цю в≥дпов≥дальн≥сть, стаючи нев≥д'Їмним моментом збереженн¤ дл¤-себе-бутт¤ полюсу. ћонопольне право полюсу зводитьс¤ до того, що в≥н бере участь у прибутках, але не маЇ участ≥ у втратах. ÷ей принцип Ї вт≥ленн¤м стол≥тн≥х консервативних марень. —аме так ≥ лише так може ≥снувати полюс ¤к полюс глобальноњ спекул¤тивноњ переваги ≥ н≥¤к ≥нше. ¬≥дступ в≥д цього основного принципу Ї р≥внозначним самогубству полюса.
ѕолюс, таким чином, не Ї суб'Їктом глобальноњ ринковоњ експанс≥њ, а суб'Їктом глобальноњ спекул¤тивноњ переваги. ¬≥н спекулюЇ обмежен≥стю ринковоњ експанс≥њ корпорац≥й дл¤ утвердженн¤ себе ¤к суверена спекул¤тивноњ тотальности. ѕолюс Ї живим вт≥ленн¤м консервативного кодексу повед≥нки. ѕобудова та п≥дтримка полюсу Ї ≥сторичною м≥с≥Їю консервативного руху. ѕотуга полюсу тому ≥ т≥льки тому Ї необмеженою реальною можлив≥стю збереженн¤ його глобальноњ спекул¤тивноњ переваги, що обмежена ринкова експанс≥¤ виключена з його сфери в≥дпов≥дальности. ќсновною акс≥омою полюсу Ї: полюс не може помил¤тись. якщо трапилась помилка, то це помилка когось ≥ншого, а не полюсу. ѕолюс Ї справжн≥м ≥сторичним продуктом спекул¤ц≥њ.
—пекул¤ц≥¤ Ї не т≥льки Ї альтернативною формою контролю кап≥тал≥стичноњ експанс≥њ, але й системою контролю влади. ¬лада держави втрачаЇ свою опору внасл≥док своЇњ економ≥чноњ та социальноњ неефективности. ƒержава перетворюЇтьс¤ в паразитну систему сусп≥льства, ¤ка продукуЇ зростаюч≥ витрати та обмеженн¤ дл¤ ринковоњ експанс≥њ, а не здатна забезпечити мирн≥ умови житт¤ сусп≥льства в пер≥од глобального терору. ƒержава здатна утримати владу лише шл¤хом насилл¤ над сусп≥льством, стаючи загальним ¤рмом сусп≥льного житт¤. Ќа цьому фон≥ зростаЇ приваблив≥сть полюсу ¤к центра спекул¤тивноњ переваги, ф≥нансовим джерелом функц≥юванн¤ ¤кого Ї не податки, а спекул¤тивний надприбуток.
—пекул¤тивна влада не потребуЇ насилл¤ дл¤ свого функц≥юванн¤, оск≥льки спекул¤ц≥¤ сама Ї джерелом ринковоњ переваги. —пекул¤тивна владаЦ це не влада насилл¤, а влада переваги. “≥льки така влада Ї здатна стати глобальною. јле саме насилл¤ ¤к таке не зникаЇ. ¬лада насилл¤ приватизуЇтьс¤ ≥ ц¤ приватизац≥¤ насилл¤ Ї основою влади маф≥њ. јле це таке насилл¤, ¤ке не може бути безпосередньою загрозою спекул¤тивн≥й влад≥, оск≥льки останн¤ не Ї ¤вною владою, а ф≥нансовою та в≥ртуальною. Ќасилл¤ залишаЇтьс¤ автономною сферою протиставленн¤ безпосередн≥х його учасник≥в.
4. —ам≥сть д≥¤льности.
«овн≥-себе-бутт¤ експанс≥њ, ≥нобутт¤ влади, дл¤-себе-бутт¤ спекул¤ц≥њ суть онтолог≥чн≥ моменти, ¤к≥ не утворюють Їдину сам≥сть. ƒ≥йсною формою реал≥зац≥њ самости Ї зн¤тт¤ в≥дособлених момент≥в Їдн≥стю д≥¤льности. ÷¤ Їдн≥сть ≥ Ї сама д≥¤льн≥сть ¤к тотальн≥сть в св≥т≥. ƒ≥¤льн≥сть Ї тотальн≥стю зн¤тт¤ ≥нобутт¤ один дл¤ одного в≥дособлених момент≥в. як така д≥¤льн≥сть Ї ≥снуючою дл¤ себе Їдн≥стю своњх момент≥в. ™дн≥сть людини опосередковуЇтьс¤ Їдн≥стю њњ д≥¤льности. ќкрем≥ в≥дособлен≥ моменти не Ї тим, що Ї саме по соб≥. —ама по соб≥ Ї лише людина та њњ д≥¤льн≥сть. «н¤тт¤м в≥дособлености момент≥в Ї перех≥д до ос¤гненн¤ д≥¤льности ¤к Їдности самости.
ƒ≥¤льн≥сть, ¤ка маЇ своњм предметом розробку технолог≥й, Ї д≥¤льн≥стю, ¤ка маЇ своњм предметом саму себе, оск≥льки саме д≥¤льн≥сть Ї внутр≥шньою субстанц≥Їю технолог≥њ. “е, що д≥¤льн≥сть переходить до зан¤тт¤ самою собою, що експанс≥¤ перестаЇ бути предметом д≥¤льности внасл≥док зм≥ни сп≥вв≥дношенн¤ сил на ринку, Ї спекул¤тивний момент д≥¤льности, внасл≥док ¤кого д≥¤льн≥сть залишаЇтьс¤ в≥льною в≥д обмежень експанс≥њ. јле весь цей труд спекул¤ц≥њ не вимагаЇ в≥д в≥льноњ д≥¤льности н≥¤ких зусиль, так що не т≥льки експанс≥¤, але й спекул¤ц≥¤ суть зовн≥шн≥ дл¤ д≥¤льности ¤к такоњ форми. ¬ласною формою д≥¤льности або формою њњ свободи Ї д≥¤льн≥сть, маюча своњм предметом саму себе, розвиток своЇњ самости. —пекул¤тивний потенц≥ал та потенц≥ал ринковоњ експанс≥њ, пов'¤зан≥ з певними ≥нформац≥йно- технолог≥чними продуктами, реал≥зуютьс¤ й без активноњ участи самоњ д≥¤льности, д≥¤льн≥сть винагороджуЇтьс¤ фактично за те, що вона покладаЇ зусилл¤ дл¤ того, щоб зн¤ти зовн≥шню форму предметности й зан¤тись самою собою.
ƒ≥¤льн≥сть, тим самим, поглиблюЇтьс¤ в себе, перестаЇ д≥¤ти в зовн≥шньому св≥т≥ й саме цим вона перетворюЇ цей св≥т в дл¤ д≥¤льности ≥снуючий. —в≥т Ї наст≥льки пасивним саме тому, що дл¤ нього неос¤гальне поглибленн¤ в себе, бо в ньому в≥дсутнЇ в≥дношенн¤ до самого себе, форма самости. ≈кспанс≥¤, влада, спекул¤ц≥¤ суть лише формами реал≥зац≥њ в ≥ншому, а не в самому соб≥. ’то обмежуЇтьс¤ цими формами, залишаЇтьс¤ без Їдности. ¬она дл¤ нього неос¤гальна.
ƒ≥¤льн≥сть Ї об'Їктивною формою, бо вона зд≥йснюЇтьс¤ у в≥дпов≥дност≥ з об'Їктивним зм≥стом предмета, ¤кий ≥снуЇ незалежно в≥д суб'Їкта. ƒ≥¤льн≥сть Ї також в≥льною, коли њњ предметом стаЇ розвиток зм≥сту самоњ д≥¤льности. “ака д≥¤льн≥сть стаЇ певним суб'Їктом, ¤кий прагне зд≥йсненн¤ своЇњ внутр≥шньоњ самости. “≥льки тепер ц¤ сам≥сть ≥снуЇ об'Їктивно дл¤ д≥¤льности ¤к њњ власний предмет. “ака в≥льна д≥¤льн≥сть маЇ передумови дл¤ того, щоб бути в Їдност≥ з собою, оск≥льки й те, що Ї суб'ЇктомЦ д≥¤льн≥сть ¤к актуальний процес перетворенн¤ об'Їктивно ≥снуючого зм≥сту, й те, що Ї в соб≥, предмет, суть д≥¤льн≥сть; обидва суть р≥зними моментами д≥¤льности, ¤к≥ повинн≥ зн¤ти себе в Їдност≥.
÷е зн¤тт¤ в Їдност≥ може бути насл≥дком т≥льки того, що обидва моменти в≥днос¤тьс¤ один з одним ¤к р≥вн≥, ≥ кожен з них зд≥йснюЇ доповненн¤ ≥ншого до Їдности. ѕо в≥дношенню до момент≥в д≥¤льности це означаЇ, що д≥¤льн≥сть, ¤ка ще т≥льки д≥Ї, тобто Ї лише суб'Їктивною, повинна бути спр¤мована на те, щоб д≥¤ти у в≥дпов≥дност≥ з своњм об'Їктивно ≥снуючим предметом, зм≥стом матер≥ально- перетворюючоњ д≥¤льности, тобто вона повинна зд≥йснювати зм≥ни зм≥сту д≥¤льности в напр¤мку, ¤кий визначаЇтьс¤ ≥мманентними њй тенденц≥¤ми розвитку. « другого боку, об'Їктивна д≥¤льн≥сть субстанц≥њ предмета повинна стати суб'Їктивною, тобто сама повинна розкрити цю њњ власну внутр≥шн≥сть, повинна не т≥льки виконувати матер≥ально- перетворюючу д≥ю в св≥т≥ предмет≥в, а й створювати ≥нформац≥йний образ своЇњ д≥њ в св≥т≥. ÷¤ ≥нформац≥¤ про д≥¤льн≥сть, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ в матер≥альному св≥т≥, дл¤ д≥¤льности, д≥ючоњ в в≥ртуальн≥й предметн≥й сфер≥, Ї вже зворотньою ≥нформац≥Їю про ефективн≥сть покладеного Їю в певн≥й технолог≥њ зм≥сту.
ѕроцес ос¤гненн¤ Їдности д≥¤льности Ї власне процесом дос¤гненн¤ в≥дпов≥дности ¤к м≥ж суб'Їктивною ≥нтенц≥Їю, що покладаЇтьс¤ в зм≥нах зм≥сту д≥¤льности, та об'Їктивними можливост¤ми њњ зд≥йсненн¤ в процес≥ матер≥ального перетворенн¤ предмет≥в ≥ дал≥ в умовах ринковоњ експанс≥њ, так ≥ м≥ж тенденц≥¤ми матер≥альних та економ≥чних процес≥в ≥ людськими ц≥нност¤ми. ƒ≥¤льн≥сть тод≥ в≥дпов≥даЇ сам≥й соб≥, коли вона опосередковуЇ реал≥зац≥ю потреб людини. ƒ≥¤льн≥сть тод≥ ≥снуЇ в Їдност≥ зм≥сту, коли вс≥ њњ моменти утворюють Їдиний процес.
ƒ≥¤льн≥сть тод≥ дос¤гаЇ Їдности, коли вона в≥льна в≥д обмежень, заважаючих њй рухатись в напр¤мку зд≥йсненн¤ Їдности, тобто тод≥, коли њњ предметом перестають бути експанс≥¤, влада ≥ спекул¤ц≥¤. Ћише тод≥, коли спекул¤тивна границ¤ подолана, дл¤ д≥¤льности б≥льше не ≥снують бар'Їри дл¤ ос¤гненн¤ Їдности. « другого боку, подоланн¤ д≥¤льн≥стю граници та дос¤гненн¤ Їдности д≥¤льности Ї результатом суб'Їктивноњ ≥нтенц≥њ людини до ос¤гненн¤ Їдности.
™дн≥сть д≥¤льности Ї не т≥льки Їдн≥стю зм≥сту самоњ д≥¤льности, в≥дпов≥дн≥стю його р≥зних момент≥в один одному, але ≥ Їдн≥стю форми орган≥зац≥њ д≥¤льности корпорац≥њ, ¤ка зд≥йснюЇ розробку нових технолог≥й, що пов'¤зане перш за все з свободою вибору напр¤мку досл≥джень та розробок, незалежно в≥д кон'юнктурних тенденц≥й ринковоњ експанс≥њ. ÷ей виб≥р зд≥йснюЇтьс¤ самими учасниками цих розробок, при цьому вони робл¤ть оц≥нку, критику результат≥в своЇњ д≥¤льности та усувають ви¤влен≥ недол≥ки. ќсновною передумовою того, що виб≥р в≥дпов≥даЇ Їдност≥ д≥¤льности, Ї те, що результати належать тим, хто њх ос¤гнув, та кап≥тал корпорац≥њ Ї власн≥стю спец≥ал≥ст≥в, ¤к≥ в н≥й працюють. Ћише в≥льна прац¤ приводить до ос¤гненн¤ Їдности.
™дн≥сть, перед тим, ¤к буде зд≥йсненою об'Їктивно в д≥¤льност≥, вже ≥снуЇ в суб'Їктивн≥й форм≥ стремл≥нн¤ до Їдности. ™дн≥сть не т≥льки долаЇ суб'Їктивну психолог≥чну бар'Їру, але також ≥ об'Їктивн≥, матер≥альн≥ бар'Їри, реал≥зуЇ себе в об'Їктивн≥й форм≥. ¬ цьому джерело могутности Їдности, вона зн≥маЇ розд≥ленн¤ на суб'Їкт та об'Їкт, ≥ суб'Їктивний момент д≥¤льности стаЇ в≥дпов≥дним моменту об'Їктивному, та навпаки, об'Їктивний момент д≥¤льности стаЇ формою реал≥зац≥њ Їдности людини.
–озвиток д≥¤льности в Їдност≥ з собою стаЇ джерелом ринковоњ сили, розкриваючи нов≥ сфери ринковоњ експанс≥њ. “ому потенц≥йно д≥¤льн≥сть, ¤ка розвиваЇтьс¤ в Їдност≥ з собою, здатна подолати перевагу корпоративного та спекул¤тивного кап≥талу та зд≥йснювати безпосередню експанс≥ю на глобальному ринку. –еал≥зац≥¤ такого первинного потенц≥алу ринковоњ сили д≥¤льности привела б до повного зникненн¤ влади та спекул¤ц≥њ ¤к в≥дособлених момент≥в, ¤к≥ визначають тенденц≥њ ринковоњ експанс≥њ. “аке зн¤тт¤ влади та спекул¤ц≥њ, однак, не може бути автоматичним насл≥дком розвитку д≥¤льности, а вимагаЇ перетворенн¤ сусп≥льних в≥дносин на засадах, ¤к≥ виключають в≥дносини влади, вимагаЇ, щоб в основ≥ сусп≥льного житт¤ була сп≥льнота без влади. ™дн≥сть д≥¤льности Ї лише передумовою такоњ Їдности св≥ту без влади, ¤ка неможлива без Їдности св≥ту людей.
¬≥льна д≥¤льн≥сть, д≥¤льн≥сть, маюча предметом саму себе, Ї д≥¤льн≥стю самореал≥зац≥њ, реал≥зац≥њ себе ¤к людини, реал≥зац≥њ д≥¤льности ¤к внутр≥шнього саморозвитку тотальности. ¬она Ї також розкритт¤м потуги цього самоос¤гненн¤ в зовн≥шньому св≥т≥, ос¤гненн¤м себе ¤к реал≥зац≥њ людини в св≥т≥ людей та перетворенн¤м своЇњ д≥¤льности в момент ос¤гненн¤ Їдности св≥ту людей. “ака в≥льна д≥¤льн≥сть Ї д≥¤льн≥стю людини ¤к суб'Їкта. ≤ ¤к така вона волод≥Ї своЇю внутр≥шньою сам≥стю, людск≥стю, та в ц≥й людськ≥й природ≥ Ї зм≥ст самоњ д≥¤льности. ™диною сам≥стю, ¤ка ≥снуЇ дл¤ себе ¤к сам≥сть, а не т≥льки ¤к предмет Ї сам≥сть людини. —ам≥сть, ¤ка ≥снуЇ дл¤ себе лише ¤к образ предмета, ¤ка здатна лише в≥дображати предмети, ситуац≥њ ≥ лише реагувати на них, не Ї формою д≥¤льности ≥ не Ї в форм≥ в≥льноњ д≥¤льности, а в форм≥ експанс≥њ обмежених форм та зовн≥шн≥х соб≥ предмет≥в. «н¤тт¤м форми предмета Ї перех≥д до ос¤гненн¤ себе.
Ѕезмежна форма, в ¤к≥й зд≥йснюЇтьс¤ такий перех≥д до ос¤гненн¤ безмежного зм≥сту самости, Ї формою мисленн¤. ћисленн¤ Ї д≥ючою формою, форма, в ¤к≥й воно д≥Ї, форма, в ¤к≥й Ї вт≥леним безмежний зм≥ст, Ї знанн¤. “ому п≥знанн¤ Ї в≥льною д≥¤льн≥стю, Ї предметом в≥льноњ д≥¤льности. –еал≥зац≥¤ ос¤гнутого знанн¤ в форм≥ ≥нформац≥йних продукт≥в, в форм≥ майбутн≥х технолог≥й Ї реал≥зац≥Їю цього необмеженого предмета в зовн≥шньому св≥т≥, в св≥т≥ експанс≥њ обмежених форм. ѕовн≥стю в≥льною Ї лише та д≥¤льн≥сть, ¤ка залишаЇтьс¤ в ц≥й стих≥њ самоос¤гненн¤.
ѕ≥знанн¤ Ї лише формою самоос¤гненн¤, але не самим цим самоос¤гненн¤м ¤к таким. ƒ≥йсним самоос¤гненн¤м людини Ї њњ житт¤ в св≥т≥ людей. ∆итт¤ людини в Їдност≥ з собою та з ≥ншими людьми Ї безпосередньо реал≥зац≥Їю њњ самости. јле, щоб ос¤гнути себе ¤к таке, цьому життю необх≥дно пройти шл¤х опосередкуванн¤ в своњй власн≥й стих≥њ п≥знанн¤. “од≥ п≥знанн¤ та житт¤ стають доповнюючими один одного, взаЇмно реал≥зуючими себе один в одному моментами абсолютноњ д≥¤льности самоос¤гненн¤.
ѕ≥знанн¤ Ї останн≥м предметом д≥¤льности, в ¤кому вона в≥дходить в себе та зн≥маЇтьс¤ ¤к форма. ѕредметна д≥¤льн≥сть форми зникаЇ, бо вона зн≥маЇтьс¤ самод≥¤льн≥стю предмета. јле предмет Ї лише формою ≥снуючою дл¤ д≥¤льности, ≥ раз форма д≥¤льности зн≥маЇтьс¤ предметом, то й предмет зн≥маЇтьс¤ самим собою. ¬≥дособлена форма Ї зн¤тою Їдн≥стю. ƒ≥ючим стаЇ лише зм≥ст Їдности. ƒ≥ючий зм≥ст Ї знанн¤м, тому знанн¤ Ї абсолютною формою, ¤ка в д≥¤льност≥ п≥знанн¤ живе своњм власним житт¤м. «нанн¤ ос¤гаЇ самого себе, свою власну Їдн≥сть з собою. «нанн¤ Ї загальною абсолютною сам≥стю людини. ¬ св≥т≥ людей завжди ≥ всюди Ї т≥льки знанн¤. ≤ лише воно безсмертне. «нанн¤ Ї загальною абсолютною формою, бо ¤к таке воно ≥снуЇ дл¤ вс≥х. ¬с≥ предмети ос¤гаютьс¤ знанн¤м та Ї моментами реал≥зац≥њ його абсолютноњ потуги.
јле в св≥т≥ ≥снуЇ не т≥льки абсолютна загальна форма самости. ¬ св≥т≥ живуть також ≥ люди та ≥нш≥ жив≥ ≥стоти, ¤к≥ стають людьми. Ћюдина Ї абсолютною формою, д≥ючою в св≥т≥ людей. ¬ св≥т≥ людей кожна людина Ї не т≥льки формою сущого, але й самост≥йною сам≥стю. як така вона сама дл¤ себе Ї предметом самоос¤гненн¤. як загальн≥сть людина ≥снюЇ лише дл¤ знанн¤. ƒл¤ самоњ себе ¤к сам≥сть людина ≥снуЇ лише ¤к одиничн≥сть. ÷е Ї абсолютна одиничн≥сть, волод≥юча своњм власним самод≥ючим зм≥стом. як форма людина Ї д≥ючою в св≥т≥ предмет≥в. јле в св≥т≥ людей людина волод≥Ї й д≥ючим зм≥стом. ÷им зм≥стом Ї зм≥ст самоос¤гненн¤ себе. Ћюдина ос¤гаЇ себе не т≥льки в ≥ндив≥дуальн≥й форм≥. ожна людина дл¤ ≥ншоњ Ї не т≥льки ≥снуючою в соб≥, але й предметом ос¤гненн¤ ≥ншим. ¬ св≥т≥ нема н≥чого неос¤гального, та н≥ одна людина не може уникнути свого ос¤гненн¤ ≥ншою. ожна людина дл¤ ≥ншоњ Ї не т≥льки предметом ос¤гненн¤, але й формою самоос¤гненн¤, та рух, житт¤, джерело саморозвитку ц≥Їњ форми в т≥м, що кожний ос¤гаЇ в ≥ншому самого себе. “ому дл¤ абсолютно ≥ншого, нелюдини, людина Ї загальною формою. јле дл¤ себе й дл¤ ≥ншого вона завжди Ї ≥ндив≥дуальною.
ѕроцес самоос¤гненн¤ Ї загальною власн≥стю людей, Ї певною сферою, в ¤к≥й вс≥ люди р≥вн≥ м≥ж собою. јле ≥снуЇ й виключна сфера ≥ндив≥да. ÷≥Їю сферою не Ї н≥ самоос¤гненн¤, н≥ п≥знанн¤, н≥ житт¤, н≥ еволюц≥¤, н≥ щось под≥бне. ÷≥Їю сферою Ї мо¤ власна псих≥ка. Ќема загальноњ псих≥ки, та псих≥ка Ї Їдиною сферою, в ¤к≥й лише моЇ власне Д¤У Ї абсолютною сутн≥стю. я виключаю з ц≥Їњ сфери вс≥х ≥нших. ≤ тод≥ ¤ залишаюсь самим собою. ѕсих≥чний проце Ї процесом самозбереженн¤ в мор≥ под≥й. «зовн≥ в псих≥ку поступають сигнали, ¤к≥ Ї псих≥чними стимулами, а псих≥чною реакц≥Їю Ї оц≥нка ситуац≥њ та виб≥р р≥шенн¤. –≥шенн¤ Ї таким же сигналом, ¤к ≥ стимул, воно формуЇ псих≥чну дом≥нанту повед≥нки. ¬ласне, виб≥р р≥шенн¤ Ї в≥дображенн¤м, формуванн¤м образу виниклоњ дом≥нанти.
јле дл¤ того, щоб зд≥йснити своЇ власне самозбереженн¤ без опосередковуючого процесу п≥знанн¤, псих≥ка повинна волод≥ти первинним знанн¤м про саму себе, знанн¤м, ¤ке нев≥д'Їмне в≥д безпосередного зд≥йсненн¤ псих≥чноњ активности. ѕсих≥ка тому Ї матер≥альною формою знанн¤, все решта ж набуваЇ форми знанн¤ лише ≥деально, лише внасл≥док зн¤тт¤ псих≥чного образу мисленн¤м. “ому мисленн¤ займаЇтьс¤ п≥знанн¤м, а псих≥ка завжди живе т≥льки в соб≥ ≥ займаЇтьс¤ самою собою. јле це њњ зан¤тт¤ самою собою дл¤ ≥ншого також Ї лише ≥деальним моментом, образом дл¤ ≥ншого, тобто дл¤ мисленн¤. „иста псих≥чна д≥¤льн≥сть, д≥¤льн≥сть псих≥чного автоматизму в-соб≥-бутт¤ та чисте мисленн¤ ¤к форма п≥знаючоњ д≥¤льности ≥значально суть абсолютно в≥дособлен≥ моменти р≥зних стих≥й. ƒальн≥ший рух Ї ос¤гненн¤м форм њх Їдности та зн¤тт¤м в≥дособлености.
