социс харт≥¤ збори публ≥кац≥њ форум
Ќ»√ј ƒ–”√ј
‘IЋќ—ќ‘Iя
оли св≥т розпинаЇтьс¤ протир≥чч¤ми
настаЇ година ф≥лософ≥њ.
„ј—“»Ќј ѕ≈–Ўј
ќЌ“ќЋќ√Iя
V ≈¬ќЋё÷Iя
1. ≈волюц≥¤ ¤к така.
« ус≥х форм еволюц≥¤ Ї первинною формою. ¬се ≥снуюче еволюц≥онуЇ. ≈волюц≥¤ Ї тим, що д≥йсно Ї в св≥т≥. ќкрем≥ фрагменти св≥ту не дос¤гають самост≥йного бутт¤, вони Ї лише формами бутт¤ еволюц≥њ. Ќежив≥ системи суть те, що не Ї саме по соб≥. ¬они Ї лише моментами переходу одного в друге, в процес≥ ¤кого лише еволюц≥¤ Ї тим, що залишаЇтьс¤ самим собою. ¬иникненн¤ нових систем Ї лише розпадом або злитт¤м попередн≥х. ожна в≥докремлена система пост≥йно зм≥нюЇтьс¤ ≥ в к≥нц≥- к≥нц≥в розпадаЇтьс¤ або зливаЇтьс¤ з ≥ншими. ћасштаб цього к≥нц¤ визначаЇтьс¤ природою взаЇмод≥њ елемент≥в внутр≥шньоњ структури системи. ћ≥кросистеми Ї дек≥лькох вид≥в: молекули, атоми, ¤дра та фрагменти кварк- глюонноњ п≥ни, тод≥ ¤к макросистеми, ¤к≥ складаютьс¤ з великоњ к≥лькости м≥крооб'Їкт≥в, ви¤вл¤ють неймов≥рну р≥зноман≥тн≥сть.
÷¤ в≥дсутн≥сть ст≥йкоњ самости окремих фрагмент≥в еволюц≥онуючого св≥ту Ї власне тим, що в систем≥ √егел¤ в≥дображаЇтьс¤ пон¤тт¤м зовн≥- себе- бутт¤ природи. јле в цьому зовн≥ себе ≥снуючому все ж зд≥йснюЇ себе усепроникаюча тотальн≥стьЦ еволюц≥¤. ѕрирода Ї стих≥Їю. ≈волюц≥¤ Ї сам≥стю, зд≥йснюючою себе спонтанно в ц≥й своњй власн≥й стих≥њ. як така еволюц≥¤ Ї первинною та ун≥версальною сам≥стю св≥ту. —в≥т, таким чином, ≥снуЇ там ≥ тод≥, де ≥ коли ≥снуЇ еволюц≥¤. ќск≥льки лише еволюц≥¤ Ї, а все решта в св≥т≥ не Ї, то еволюц≥¤ Ї абсолютним запереченн¤м св≥ту. јле еволюц≥¤ Ї не порожньою та безпл≥дною негативн≥стю бутт¤, а первинним Дсв≥товим спекул¤нтомФ, ¤кий все на св≥т≥ перетворюЇ в момент утвердженн¤ себе.
2. ‘≥зична еволюц≥¤.
≈волюц≥¤ ¬сесв≥ту Ї власне еволюц≥Їю, ¤ка викликаЇтьс¤ взаЇмод≥¤ми вс≥х масштаб≥в. «м≥ст такоњ еволюц≥њ Ї предметом ф≥зики. “ут цей зм≥ст може бути зображеним лише в абстрактн≥й ун≥версальн≥й форм≥ зм≥ни стан≥в. ожному стану ¬сесв≥та передують ≥нш≥ стани та кожен ≥снуючий в даний момент стан в≥дступаЇ м≥сце ≥ншому стану. —т≥йкою Ї лише ц¤ безк≥нечна форма, форма еволюц≥њ. «вичайно, можемо сказати, що все зникаЇ, але ¬сесв≥т залишаЇтьс¤, але тут перед нами залишаЇтьс¤ ¤кийсь беззм≥стовний всесв≥т, порожн¤ назва. ‘≥лософ≥¤ не спроможна в≥дпов≥сти на питанн¤ про конкретний зм≥ст еволюц≥њ, бо в≥н р≥зний дл¤ р≥зних об'Їкт≥в та р≥зних стан≥в об'Їкт≥в. ƒл¤ ф≥лософ≥њ залишаЇтьс¤ лише однеЦ загальна ун≥версальна форма еволюц≥њ.
ѕро ¬сесв≥т ми можемо сказати лише те, що в≥н еволюц≥онуЇ. јле про решту чи можемо ми сказати щось б≥льше? ѕомудр≥ли досв≥дом вивченн¤ ф≥зики ми можемо зауважити, що, хоч вс≥ об'Їкти ¬сесв≥туЦ з≥рки, скопиченн¤, галактики й пов'¤зан≥ грав≥тац≥йною взаЇмод≥Їю, б≥льш≥сть з них достатньо в≥ддален≥ один в≥д одного, щоб мати свою власну еволюц≥ю, ¤ка продовжуЇтьс¤ м≥л≥арди л≥т. “ому кр≥м еволюц≥њ ¬сесв≥ту ≥снуЇ ≥ ¤кась автономна еволюц≥¤, еволюц≥¤ з≥рок. ÷¤ еволюц≥¤ Ї еволюц≥Їю ¤дерних реакц≥й. “а поки з≥рка не вз≥рветьс¤ перед тим, ¤к погаснути остатечно, вона випром≥нюЇ величезний пот≥к електромагн≥тноњ енерг≥њ, ¤ка попадаЇ на оточуюч≥ њњ планети. Ќа планетах суттЇвим Ї лише вплив електромагн≥тних взаЇмод≥й, взаЇмод≥й плазми та х≥м≥чних реакц≥й, еволюц≥¤ ¤ких швидко зупин¤Їтьс¤, ¤кщо приход¤чий зовн≥ пот≥к енерг≥њ та в≥дход¤чий назовню пот≥к ентроп≥њ Ї дуже малими.
3. ’≥м≥чна еволюц≥¤.
’≥м≥чна еволюц≥¤ прот≥каЇ в двох стад≥¤х. ѕершою Ї стад≥¤ еволюц≥њ взаЇмод≥й в остинувш≥й та переостинувш≥й плазм≥ планет та околиць з≥рок. “ака еволюц≥¤ при спри¤тливих умовах в м≥ру охолодженн¤ плазми може дос¤гнути певного критичного стану, п≥сл¤ чого починають з'¤вл¤тись макроскоп≥чн≥ кооперативн≥ ефекти взаЇмод≥й з утворенн¤м когерентного основного стану вс≥Їњ влазми вц≥лому, що характеризуЇтьс¤ замкнутим циклом взаЇмних перетворень ≥он≥в та молекул¤рних радикал≥в. « цих п≥р вс¤ плазма еволюц≥онуЇ ¤к один орган≥зм з розм≥ром у всю планету. ¬середин≥ цього орган≥зма зд≥йснюЇтьс¤ первинний синтез молекул та радикал≥в. ¬ м≥ру охолодженн¤ планети цей г≥перцикл включаЇ все б≥льше ≥ б≥льше реакц≥й та сполучень. “акий г≥перцикл Ї типовою неравнов≥сною х≥м≥чною дисипативною структурою.
« пониженн¤м температури все б≥льша частина ≥он≥в та радикал≥в рекомб≥нують з утворенн¤м нейтральних атом≥в та молекул. “ак що взаЇмна узгоджен≥сть реакц≥й в рамках вс≥Їњ планети втрачаЇтьс¤ внасл≥док незначного рад≥уса взаЇмод≥њ нейтральних атом≥в та молекул в пор≥вн¤нн≥ з масштабом взаЇмод≥њ ≥он≥в та радикал≥в у плазм≥. « розпадом Їдиного орган≥зма планети дальн≥ший синтез макромолекул продовжуЇтьс¤ лише в њњ приповерхневому слоњ, де Їдиний г≥перцикл реакц≥й розпадаЇтьс¤ на невелик≥ анклави територ≥њ, охоплен≥ окремими р≥зними неперетворюючимис¤ один в одного циклами реакц≥й, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ з випаданн¤м в осадок окремих ланцюг≥в макромолекул. –≥зн≥ цикли в≥др≥зн¤ютьс¤ не т≥льки швидк≥стю синтеза макромолекул, але й ДвиживаЇм≥стюФ окремих продукт≥в синтеза. “ак що з величезноњ маси продукт≥в первинного синтеза лише незначна частина здатн¤ до ¤когось самов≥дтворенн¤ через ферментативний катал≥з.
—лабка взаЇмод≥¤ окремих областей простору поступово в≥дновлюЇтьс¤ внасл≥док процес≥в дифуз≥њ, так що з множини продукт≥в розпаду первинного г≥перциклу виживають видно лише дек≥лька або скор≥ше всього один вторинний г≥перцикл в≥дтворенн¤ макромолекул, завойовуючий остатечно всю поверхню планети. ÷ей первинний бульйон, приготовлений при великому тиску пари первинного котла планети втрачаЇ булу швидк≥сть виробництва макромолекул внасл≥док вичерпанн¤ матер≥ала первинного синтеза. ÷ей бульйон ще не Ї житт¤м, а лише початковим станом генетичноњ еволюц≥њ.
4. √енетична еволюц≥¤.
√енетична еволюц≥¤ розпочинаЇтьс¤ видно вже в водному середовищ≥. —аме вода Ї животвор¤щою р≥дниною на «емл≥. —уттЇва роль води пов'¤зана з утворенн¤м замкнутих оболочок- мембран, регулюючих потоки ≥он≥в та молекул м≥ж р≥зними елементами виниклих просторових структур та з формуванн¤м таким чином м≥кроорган≥зм≥в, асим≥люючих з зовн≥шнього середовища буд≥вельний матер≥ал б≥осинтеза макромолекул. якщо це й житт¤, то зовс≥м не ДздоровеФ житт¤, а житт¤ в форм≥ в≥рус≥в та ракопод≥бних опухолевих утворень, знищуючих кл≥тинопод≥бн≥ структури до кор≥нн¤. л≥тинн≥ м≥кроорган≥зми з ст≥йким процесом розмноженн¤ Ї результатом тривалоњ генетичноњ еволюц≥њ. ѕредметом первинноњ генетичноњ еволюц≥њ Ї формуванн¤ ст≥йкого, ефективного та головне точного механ≥зма в≥дтворенн¤ окремих живих кл≥тин, розмноженн¤ орган≥зм≥в. —уттЇвою визначенн≥стю живого ¤к ст≥йкоњ в зовн≥шньому середовищ≥ самости Ї синтез самофункц≥юванн¤ та самов≥дтворенн¤. ѕервинна б≥олог≥чна форма видно була дуал≥стичною, ≥ лише генетична еволюц≥¤ привела до узгодженн¤ механ≥зма под≥лу кл≥тини з механ≥змом њњ функц≥юванн¤ в зовн≥шньому середовищ≥. ѕродукти под≥лу перших кл≥тин не могли не в≥др≥зн¤тись суттЇво в≥д кл≥тин батьк≥в. “ак що первинна еволюц≥¤ була не еволюц≥Їю вид≥в, а еволюц≥Їю ≥ндивид≥в.
¬ результат≥ тривалого еволюц≥йного в≥дбору з'¤вл¤ютьс¤ генетичн≥ форми розмноженн¤. √енетична еволюц≥¤ Ї власне еволюц≥Їю не сам≥х по соб≥ генетичних структур, а форм ≥нформац≥йного опосередкуванн¤ реакц≥й та структур, складаючих певний г≥перцикл. “им самим старий, чисто х≥м≥чний г≥перцикл в≥дступаЇ перед новим ≥нформац≥йно- генетичним г≥перциклом. Ќарешт≥ ускладненн¤ взаЇмозв'¤зк≥в р≥зних форм та цикл≥в в≥дтворенн¤ макромолекул приводить до формуванн¤ прост≥ших живих орган≥зм≥вЦ кл≥тин.
якщо перший г≥перцикл охоплював собою всю планету, то кл≥тина Ї м≥кроскоп≥чним утворенн¤м. ¬она м≥стить в соб≥ всю ≥нформац≥ю, необх≥дну дл¤ њњ самов≥дтворенн¤, а матер≥ал та енерг≥ю дл¤ зд≥йсненн¤ останнього черпаЇ з невеликоњ област≥ навколишнього середовища. Ќезважаючи на те, що продукти под≥лу кл≥тин ≥дентичн≥ з батьк≥вською кл≥тиною, ≥снують р≥зн≥ види кл≥тин. Ќе т≥льки на початку еволюц≥њ житт¤ утворились р≥зн≥ генотипи, але й в ход≥ подальшоњ еволюц≥њ кл≥тини зм≥нюютьс¤ та опосередковують одна одну.
¬сесв≥т Ї початком спонтанноњ природноњ еволюц≥њ, кл≥тина Ї њњ к≥нцевим продуктом. ¬ ц≥й р≥зноман≥тност≥ зм≥сту еволюц≥њ в к≥нцевому насл≥дку формуЇтьс¤ певний ст≥йкий зм≥стЦ функц≥юванн¤ та в≥дтворенн¤ живих систем. ≈волюц≥¤ ¤к така вичепала себе ¤к предмет ф≥лософ≥њ. ѕредметом стаЇ зм≥ст та еволюц≥¤ житт¤.