социс хартія збори публікації форум
КНИГА ДРУГА
ФIЛОСОФIЯ
ЧАСТИНА ДРУГА
ЛОГІКА
1. Абстрактне буття. Буття є най-більш абстрактним поняттям логіки. Все є. Але цим ще нічого не сказано. Бо ще навіть невідомо, чим є те, що є. А те, що є, є лише постійний потік буття, є лише перетворення того, що є, в щось інше, в те, що вже не є і є відступленням перед іншим, яке в свою чергу стає сущим. Так що буття саме по собі є най-абстрактнішим поняттям, максимальною невизначенністю змісту. Саме буття та інші поняття логіки не існують в світі. Вони існують лише в мисленні, яке займається поняттям і, зокрема, буттям.
Але як поняття буття також є і є воно лише в якості поняття. Але те, що є лише тільки в понятті, очевидно є ще дуже бідним для того, щоб стати існуючим в світі. Тому буття як таке є власне ніщо. Ніщо є визначенністю самого буття, бо буття є най-біднішим поняттям, нічим в порівнянні зі всім останнім. Якщо буття не містить навіть того, що міститься в інших поняттях, то воно дійсно є ніщо.
Але це вже конкретне ніщо, ніщо буття, його нікчемність. Саме ж ніщо, не в сенсі описаної вище невизначенности буття, а в сенсі голого абстрактного ніщо, є порожньою вигадкою, а не поняттям. Бо таке ніщо як безформена порожнеча є тим, чого дійсно немає абсолютно ніде, навіть і в понятті. Неможливо зрозуміти, що таке ніщо. Бо неможливо зрозуміти, що таке відсутність буття. Бо все є. І завжди всюди щось є. Ніщо не приходить в світ з небуття і ніщо не відходить в небуття. Все є буттям в формі його переходу в щось інше.
Визначене таким чином, після заперечення його визначенности як нікчемности в порівнянні зі всім останнім змістом логіки, буття є ставанням. Як ставання буття перестало бути абстрактним буттям, бо, хоч у світі й немає буття, в світі є ставання. Тому як ставання буття повертається в світ зі своєї нікчемности та існування лише в понятті. Ставання є конкретним змістом існуючого в світі буття. Власне кажучи, те що є, вже не є тим, чим воно було раніше, а є чимсь іншим. Істиною абстрактного буття є ставання.
Відтак буття як абстрактне поняття, яке нічого не визначає, стало іншим, таким, яким воно є насправді – конкретним процесом ставання в світі. Тут ми бачимо, що предметом логіки дійсно є осягнення поняття, бо те, що було раніше лише абстрактним змістом мислення, буття, стало тепер конкретним поняттям, яке осягнуло наше мислення. Предметом логіки, таким чином, є не саме існуюче, а його осягнення в понятті. Тепер необхідно розглянути, що складає зміст сущого.
2. Суще є в собі. Це означає, що воно є безпосередньо тотожнім з тим, що воно є для нас. Воно ще не розділене в собі на себе та інше. Це ми розрізняємо в ньому. Воно є просто тим, що є безпосередньо, без стосунку до іншого, проста наявність. Оскільки воно є наявним буттям, його зміна є безпосереднім перехід в інше. Одне наявне буття стає іншим за своєю якістю, але воно залишається такою ж наявністю, як і його попереднє. Далі цей процес повторюється до безкінечности. Завжди є щось наявно суще. І завжди його зміна суть перехід в інше.
Ситуація з наявністю виглядає протилежною тій, яка була з абстрактним буттям. Там буття було лише поняттям. Наявність ж залишається наявним буттям навіть якщо й стане іншою. Але чи не була вже знятою наявність предмета всім попереднім поступом думки? Тому тут предметом є власне лише поняття наявности, а не якесь наявно суще.
Наявність є чимсь стійким та невловимим, а зі сторони свого діалектичного момента вона постійно переходить в інше. Істину її буття складає буття для іншого. Це буття для іншого суть лише інша форма буття для себе, форма інобуття. Наявність є інобуттям для-себе-буття. Саме цим воно й знімається у всій своїй повноті, відходить в своє інше поняття, в поняття буття для себе. Також і мислення звертається до осягнення поняття для-себе-буття.
3. Буття для себе. Безкінечне перетворення наявного буття в інше в собі суще є дурною безкінечністю мислення, обмеженого формою наявної предметности. Справжню безмежність буття складає зняття свого інобуття та знаходження себе в своєму переході в інше. Кожна жива істота своїм життям здійснює буття для себе, бо, незважаючи на зміни наявного буття умов існування, вона продовжує жити й залишатись самою собою, не перетворюючись в щось інше. Так тварина в будь-якій ситуації діє для себе, для реалізації своїх інстинктів. Людина також діє для себе, при чому вона також усвідомлює цю свою дію, об'єктивує свою самість для себе самої. Свідомість взагалі є ідеальною формою для себе буття.
Буття для себе є моментом заперечення, зняття іншого для утвердження себе. Для себе буття є зняття наявно сущого як сущого в собі та покладання його як сущого для іншого, для того, хто здійснює його зняття, здійснюючи таким чином своє для себе буття. Відтак, буття в собі дійсно зникло, бо один є для себе, а інший є для іншого. Виходить, нібито істиною в собі буття одного є для себе буття, а істиною в собі буття іншого є буття для іншого.
Насправді, це лише покладене відношення буття, бо, оскільки кожне наявне буття існує для того, щоб бути іншим, то й перше буття є для іншого, тільки по відношенню до іншого, до якогось третього. А друге буття, яке в даному відношенні є для іншого, по відношенню до іншого іншого як існуюче для іншого є також і для себе, для цієї своєї буттєвости для іншого. Саме буття для себе стає іншим, переходящим в інше, в буття для іншого, тобто повертається немов би наявність буття, але це вже інша наявність, наявність стосунку; таким чином, поки не міняється стосунок, буття залишається стійким для себе буттям.
Тепер вже, дійсно, в самому бутті з'являється щось таке, що чинить буття таким, яким воно є. Існує щось, що ховається за безпосереднім буттям наявно сущого і це щось є співвідношенням певного буття з іншим. Не тільки наявне суще стає іншим, але й поняття буття осягається по-іншому, в залежності від стосунку, що розглядається.
Ця відносність поняття буття є певним зовні себе буттям процеса осягнення в поняттях, який тепер повинен повернутись до себе з цього інобуття. Для цього, не змінюючи ні самого наявно сущого, ні його відношення до іншого наявно сущого, треба звернутись до іншого, – до осягнення буття таким, яким воно є в єдності в собі та для себе буття.
4. Буття в єдності з собою. Ми розглянули буття в різних відношеннях: буття як абстрактне поняття, як безпосередня наявність сущого поза стосунку до іншого та буття в його відношенні до іншого, в стійкому для себе бутті. Всі ці відношення є лише моментами буття, і ця їх розміщеність в послідовність повинна бути знятою як зовнішня самому буттю. Буття є єдністю. В нім є як момент абстрактного невизначеного існування, так і момент наявного буття, що переходить в інше, і момент утвердження себе, для себе буття по відношенню до іншого, нарешті, момент зняття всякої відокремлености моментів та повернення до єдности буття як поняття.
Все викладене вище про буття пов'язане з тим, що ми розглядаємо не буття лише як щось безпосередньо наявно суще поряд з іншим, якого його взагалі нема ніде, а процес осягнення буття в понятті, яким буття дійсно існує поряд з всім іншим безпосередньо сущим. Буття існує як безпосередньо суще, як наявність буття лише в процесі цього осягнення в понятті; і, коли воно перестає бути предметом осягнення в понятті, буття перестає бути взагалі, а все решта наявно суще продовжує безтурботно існувати і у відсутності буття.
Вищеописана відсутність поза процесом осягнення в понятті притаманна будь-якому поняттю, так що все, про що мовиться в логіці, не існує за межами процеса осягнення поняття. Бо, дійсно, в світі не існує ні буття, ні сутности, ні свободи, ні навіть необхідности як наявно сущих, не існує навіть поняття та самої логіки. Все це існує лише для осягаючих поняття і до тих пір, поки вони намагаються осягнути суще в понятті. Доти, доки ми маємо своїм предметом поняття, існує і логіка.
