социс харт≥¤ збори публ≥кац≥њ форум
Ќа честь ћањ
Ќ»√ј ѕ≈–Ўј
—¬≤“ Ѕ≈« ќ–ƒќЌ≤¬ ≤ —¬ќЅќƒј Ћёƒ»Ќ»
(‘≈Ќќћ≈ЌќЋќ√≤я ƒ≤яЋ№Ќќ—“»)
¬—“”ѕ
ƒиво бродить по планет≥ Ц
диво спекул¤ц≥њ...
ѕередбаченн¤ ћаркса збулось: п≥сл¤ запереченн¤ кап≥тал≥зму настало запереченн¤ запереченн¤. «араз увесь св≥т вже на пороз≥ царства свободи. ¬≥льне, в≥дкрите сусп≥льство немаЇ серйозноњ альтернативи. «алишилось т≥льки реал≥зувати цю свободу в св≥т≥.
ўо ж собою у¤вл¤Ї цей новий св≥т? ѕеред усеЦ це св≥т без в≥йни. ¬≥йна не Ї атрибутом цив≥л≥зац≥њ. ѕричиною воЇн Ї не агресивна природа людини, а розпод≥л св≥ту на протиставлен≥ одна одн≥й держави, кожна з ¤ких намагаЇтьс¤ зд≥йснити експанс≥ю за меж≥ своњх кордон≥в. ќтже св≥т без в≥йни Ї св≥т без кордон≥в.
р≥м того, новий св≥т Ї св≥т корпорац≥й. “еритор≥альна експанс≥¤ зм≥нюЇтьс¤ ринковою експанс≥Їю кап≥тал≥стичних корпорац≥й, най- сильн≥ш≥ з ¤ких зд≥йснюють свою експанс≥ю на вс≥й планет≥. ћ≥жнародн≥ корпорац≥њ здатн≥ на те, чого неспроможна н≥ одна держава. ¬они оволод≥вають вс≥м св≥том мирними засобами.
ƒержавна влада втрачаЇ свою силу. ќск≥льки держава здатна лише вести в≥йну, а не зд≥йснювати мирну експанс≥ю в св≥т≥. “аким чином, влада в св≥т≥ м≥н¤Їтьс¤. ¬≥д держав вона переходить до м≥жнародних полюс≥в влади. ƒержави банкрутують, а корпорац≥њ процв≥тають. ÷е противоборство двох тотальностей зак≥нчуЇтьс¤ перемогою в≥льноњ кап≥тал≥стичноњ експанс≥њ в усьому св≥т≥. ƒержава сходить з≥ сцени.
«апереченн¤м в≥льноњ кап≥тал≥стичноњ експанс≥њ була не лише система реального соц≥ал≥зму, але й кейнс≥анська система державного регулюванн¤. ѕричиною цього запереченн¤ було те, що кап≥тал≥стична експанс≥¤ ви¤вилась обмеженою ¤к за своњм об'Їмом, визначеним межами територ≥њ окремоњ держави, так ≥ за своЇю ¤к≥сною природою. ¬она була звичайною експанс≥Їю в≥дтворенн¤ одних ≥ тих же форм виробництва, в≥дтворенн¤, ¤ке не здатне на радикальне оновленн¤. ѕереважаючою формою кап≥тал≥стичного в≥дтворенн¤, ¤ке здатне подолати меж≥ експанс≥њ, Ї гнучке виробництво.
÷¤ технолог≥чна революц≥¤ т≥льки розпочинаЇтьс¤. Ћише тепер з'¤вл¤ютьс¤ потужн≥ багатопроцесорн≥ комп'ютери (неврокомп'ютери), ¤к≥ здатн≥ переробл¤ти об'Їми ≥нформац≥њ, необх≥дн≥ дл¤ зд≥йсненн¤ гнучкого виробництва. јле через пару дес¤тил≥ть вони повн≥стю засво¤ть вс≥ виробнич≥ процеси. лас роб≥тник≥в- пролетар≥њв Ї Їдиною перепоною дл¤ експанс≥њ кап≥талу. ÷ей могильщик кап≥тал≥зму повн≥стю зникне з лиц¤ «емл≥.
“руд перестане бути простим вкладанн¤м робочоњ сили. “≥льки в≥льна д≥¤льн≥сть, необмежена безпосередньо даною ≥зовн≥ предметн≥стю, буде д≥йсно виробничою д≥¤льн≥стю. Ћюдина буде виробл¤ти новий зм≥ст предметного св≥ту. ѕредмети створюватимутьс¤ Їю лише ≥деально, в форм≥ ≥нформац≥йного продукту. –ечову форму цьому зм≥сту придаватиме нестрайкуючий пролетар≥атЦ комп'ютери.
¬≥льна д≥¤льн≥сть перетворитьс¤ в об'Їктивну необх≥дн≥сть дл¤ людини. ўоб вижити людина потребуватиме стати в≥льною. “ак що ≥ тут в≥дбудетьс¤ зм≥на пр≥оритет≥вЦ свобода ¤к усв≥домлена необх≥дн≥сть зм≥нитьс¤ необх≥дн≥стю свободи дл¤ св≥домого житт¤. Ќесвоб≥дним ймов≥рно залишитьс¤ лише ≥снуванн¤ на меж≥ социального м≥н≥муму.
оли в≥дбудетьс¤ останнЇ запереченн¤ в ≥стор≥њ людства? оли вс≥ люди стануть в≥льними. “од≥ корпорац≥њ не будуть мати кого наймати. —в≥т корпорац≥й в≥дступить перед св≥том людей. јле це ще не сучасне, а майбутнЇ св≥ту. Ћюдина Ї майбутнЇ св≥ту, корпорац≥¤ Ї його сучасне, а держава Ї формою, що залишаЇтьс¤ в минулому. —учасний св≥т Ї св≥т без кордон≥в. ћайбутн≥й св≥т Ї св≥т в≥льних людей.
I √–јЌ»÷я
1. ћежа б≥олог≥чноњ експанс≥њ та њњ подоланн¤.
Ѕ≥олог≥чна еволюц≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ в форм≥ експанс≥њ р≥зних вид≥в живих ≥стот. ≈кспанс≥¤ певного виду зупин¤Їтьс¤, коли його попул¤ц≥¤ перевищить розм≥ри, ¤к≥ визначаютьс¤ об'Їмом доступноњ њжи. Ѕ≥олог≥чна експанс≥¤ обмежена за своЇю природою. ¬она неминуче дос¤гаЇ своЇњ межи, коли вичерпуютьс¤ в≥льн≥ джерела њжи.
¬ цьому б≥олог≥чному сенс≥ людина ≥значально в≥льна в≥д граници, оск≥льки вона не т≥льки споживаЇ, але й в≥дтворюЇ засоби свого ≥снуванн¤. ÷е подоланн¤ б≥олог≥чноњ межи експанс≥њ Ї результат довгоњ еволюц≥њ, початком ¤коњ було використанн¤ най- прост≥ших знар¤дьЦ камен¤ чи палки, ≥ ¤ка зак≥нчилась формуванн¤м землеробства: тваринництва ≥ рослинництва. ожний крок ц≥Їњ еволюц≥њ поширюЇ можливост≥ дл¤ ≥снуванн¤ людини ≥ забезпечуЇ њњ б≥олог≥чне розмноженн¤. јле зб≥льшенн¤ чисельности людського роду приводило до чергового вичерпанн¤ доступних засоб≥в ≥снуванн¤, до повертанн¤ межи, подоланоњ на попередньому етап≥ еволюц≥њ.
“ому еволюц≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ цикл≥чним процесом. ѕер≥од зм≥н процесу прац≥ переходить в заст≥й в розвитку ≥ довгий пер≥од обмежености. ÷е не означаЇ те, що зупин¤ютьс¤ будь- ¤к≥ зм≥ни взагал≥, а лише те, що п≥д час пер≥од≥в обмежености предметом зм≥н стають головним чином социальн≥ структури, социальна орган≥зац≥¤ сусп≥льства. «'¤вл¤ютьс¤ ≥ пошируютьс¤ р≥зноман≥тн≥ ≥нститути влади, що займаютьс¤ под≥лом загального об'Їму засоб≥в ≥снуванн¤.
« ц≥Їњ точки зору социальна орган≥зац≥¤ не Ї формою прогресу, а у¤вл¤Ї собою социальне опосередкуванн¤ природноњ граници. —оциальна орган≥зац≥¤ Ї свого роду внутр≥шн¤ границ¤ сусп≥льства, обмеженн¤ ≥ндив≥дуальноњ свободи, установлене дл¤ збереженн¤ стаб≥льности сусп≥льства в умовах обмежености його засоб≥в ≥снуванн¤. р≥м того, ¤кщо природна межа експанс≥њ Ї т≥льки зовн≥шною, випадковою по в≥дношенню до природи людини межою њњ ≥снуванн¤, социальна орган≥зац≥¤ ман≥фестуЇ внутр≥шню границю њњ природи, њњ бутт¤. —оциальна орган≥зац≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ запереченн¤м свободи, ≥ результатом еволюц≥њ Ї саме таке обмеженн¤ ≥ндив≥дуальноњ свободи сп≥льнотою.
¬ к≥нц≥ к≥нц≥в, еволюц≥¤ людського роду приводить до такого моменту в ≥стор≥њ, коли вс¤ земна кул¤ ви¤вл¤Їтьс¤ колон≥зованою людським родом ≥ в≥дносно в≥льна експанс≥¤ зупин¤Їтьс¤ перед тотальною обмежен≥стю земл≥ ¤к засобу виробництва. ƒос¤гненн¤ ц≥Їњ тотальноњ граници ознаймлюЇтьс¤ виникненн¤м держави. ƒержава Ї внутр≥шн¤ тотальна границ¤ сусп≥льства, ¤ка виключаЇ все ≥нше, так що й експанс≥¤ перетворюЇтьс¤ в експанс≥ю держави. ¬≥льна експанс≥¤ д≥¤льности, прац≥ перетворюЇтьс¤ в експанс≥ю граници, в поширюванн¤ кордон≥в ≥ сфер впливу держави.
“аким чином, ≥стор≥¤ людства водить до запереченн¤ початковоњ свободи, до перетворенн¤ граници у внутр≥шню визначен≥сть людського бутт¤. ≈волюц≥¤, окремими д≥льниц¤ми ¤коњ Ї моменти подоланн¤ межи, моменти зв≥льненн¤ людини в≥д граници, приводить до своЇњ протилежностиЦ перетворенн¤ граници у внутр≥шню тотальн≥сть бутт¤. јле ц¤ тотальн≥сть граници не Ї насл≥дком природи самого процесу еволюц≥њ, а Ї просто сутн≥стю експанс≥њ. ≈кспанс≥¤ Ї обмеженою по своњй природ≥, ≥ кожне зд≥йсненн¤ експанс≥њ приводить до своЇњ межи, а в к≥нцевому п≥дсумку до тотальноњ граници св≥туЦ св≥т еволюц≥њ перетворюЇтьс¤ в св≥т держав, розвиток ¤ких вироджуЇтьс¤ в експанс≥ю кордон≥в.
2.≈кспанс≥¤ держави ≥ в≥йна.
¬иникненн¤ держав значно прискорюЇ динам≥ку ≥сторичних процес≥в. якщо передуюча держав≥ еволюц≥¤ в процес≥ прац≥ продовжувалась близько м≥льйона рок≥в, то окрем≥ держави формуютьс¤ б≥л¤ сотн≥ л≥т ≥ через дек≥лька стол≥ть дом≥нуюч≥ на св≥тов≥й арен≥ держави або в≥дступають, або зникають повн≥стю п≥д впливом експанс≥њ молодших ≥ б≥льш динам≥чних сус≥дн≥х держав. ÷¤ динам≥ка ¤вищ социальноњ д≥йсности зат≥нюЇ сутн≥сть ≥сторичного процесу ≥ перетворюЇ ≥стор≥ю св≥ту в ≥стор≥ю п≥днесень ≥ пад≥нь окремих держав, в ≥стор≥ю воЇн. ≤сторичний прогрес деформуЇтьс¤ в регрес ≥ занепад ц≥лих держав, вдосконаленн¤ засоб≥в прац≥ ув≥нчуЇтьс¤ вдосконаленн¤м засоб≥в веденн¤ в≥йни.
¬се це Ї плоди експанс≥њ держави. Ќевимушен≥сть ≥ легк≥сть, з ¤кою держава поширюЇ межи свого впливу, Ї причиною прискореноњ динам≥ки ≥сторичних процес≥в. ≈кспанс≥¤ держави Ї не лише зовн≥шнЇ поширенн¤ њњ територ≥альних кордон≥в. ¬она Ї перед усе експанс≥Їю системи влади, утвердженн¤м контролю социальних процес≥в, концентрац≥Їю засоб≥в певноњ сп≥льноти дл¤ посиленн¤ могутности держави. Ѕ≥льш динам≥чн≥ в процес≥ моб≥л≥зац≥њ держави стають могутн≥шими та переважаючими ≥нших.
онцентрац≥¤ зусиль прискорюЇ динам≥ку процес≥в. якщо ран≥ше межа експанс≥њ наближалась ззовн≥, поступово засилюючи св≥й тиск, то зараз границ¤ д≥Ї всередин≥ сп≥льноти, в≥дтворюЇтьс¤ внутр≥шньо державою. ¬≥дн≥маючи плоди техн≥чного прогресу, держава штучно покладаЇ меж≥ експанс≥њ, значно ран≥ше, н≥ж вони з'¤вилис¤ б в спонтанному процес≥ еволюц≥њ. “аким чином, сусп≥льство перманентно знаходитьс¤ в стан≥ подоланн¤ межи, з ¤кого не може вийти н≥¤к, бо п≥сл¤ подоланн¤ одн≥Їњ межи держава тутечки ставить ≥нш≥ меж≥, ¤к≥ вимагають дл¤ свого подоланн¤ нових зусиль.
ѕод≥бний вироблений античною державою механ≥зм експанс≥њ був основою могутности –имськоњ ≥мпер≥њ. јле держава Ї динам≥чною доки зд≥йснюЇтьс¤ њњ зовн≥шн¤ експанс≥¤, бо в н≥й джерела њњ могутности. ѕ≥сл¤ того ¤к наступне поширенн¤ зовн≥шних джерел могутности ви¤витьс¤ неможливим, коли витрати на п≥дкоренн¤ нових територ≥й перевищать доходи в≥д волод≥нн¤ њми, ≥мпер≥¤ переходить до експанс≥њ свого внутр≥шнього господства, засилюючи експлуатац≥ю ≥ пригн≥ченн¤ в сусп≥льств≥.
‘ормою, в ¤к≥й зд≥йснюЇтьс¤ така внутр≥шн¤ експанс≥¤ (держави) Ї право: право влади, право власности ≥ т. д. ористуватись цими правами мають можлив≥сть т≥льки вибран≥ громад¤ни держави. „лени сусп≥льства, ¤к≥ створюють основну частину богатства держави, мають обмежений доступ до системи влади. ¬насл≥док цього держава починаЇ втрачати социальну опору своЇњ експанс≥њ, ≥ в≥дпрацьований механ≥зм експанс≥њ починаЇ ламатись. «ам≥сть зовн≥шн≥х завоювань енерг≥¤ експанс≥њ влади народжуЇ внутр≥шн≥ кофл≥кти, ¤к≥ пост≥йно засилюютьс¤, ≥ держава поступово розкладаЇтьс¤ зсередини.
√ромад¤ни держави стають потенц≥йними супротивниками посиленн¤ њњ могутности. ¬они вимагають реал≥зац≥њ прав, ¤к≥ отримали в ход≥ попередньоњ експанс≥њ, але ц¤ реал≥зац≥¤ не може бути забезпечена новою експанс≥Їю. “ак експанс≥¤ права, ¤ка придружуЇ експанс≥ю держави, п≥сл¤ вичерпанн¤ останньоњ перетворюЇтьс¤ в виток саморозкладу держави.ѕевний час система продовжуЇ своЇ функц≥юванн¤ по ≥нерц≥њ, але з все б≥льшим напруженн¤м. ≤ врешт≥ ц¤ система руйнуЇтьс¤.
¬с≥ ≥мпер≥њ, ¤к≥ спирались на могутн≥сть ≥ експанс≥ю державноњ влади, мали под≥бну долю. ƒинам≥чн≥ й могутн≥ напочатку територ≥альноњ експанс≥њ, вони втрачали свою могутн≥сть, коли дос¤гали максимальних завоювань. ƒвадц¤те стол≥тт¤ ви¤вилось останн≥м стол≥тт¤м територ≥альноњ експанс≥њ. Ќапочатку нового тис¤чол≥тт¤ ц¤ експанс≥¤ стаЇ повн≥стю неможливою в св≥т≥. ¬ ц≥лому св≥т≥ Ї дозр≥ла њњ альтернативаЦ ринкова експанс≥¤ кап≥талу.
3. –инкова експанс≥¤ кап≥талу ≥ кордони держав.
÷≥ле тис¤чол≥тт¤ п≥сл¤ краху –имськоњ ≥мпер≥њ над њњ розвалинами формувались передумови альтернативноњ системи, системи кап≥тал≥стичноњ ринковоњ експанс≥њ. јле п≥сл¤ цього под≥њ здобули невиждану ран≥ше динам≥ку. ѕроцес ≥ндустр≥ал≥зац≥њ ™вропи, ¤кий розпочавс¤ в к≥нц≥ XXVIII ст., в к≥нц≥ XX ст. охопив весь св≥т ≥ через ¤к≥сь 50 рок≥в св≥т повн≥стю буде з≥ндустр≥йованим. ѕрот¤гом цих двох стол≥ть в св≥т≥ в≥дбулось множина революц≥й, воЇнних переворот≥в та громад¤нських воЇн. Ћише XX ст. охоплюЇ
дв≥ Дгар¤ч≥Ф ≥ одну ДхолоднуФ св≥тову в≥йну. Ќа фон≥ цих зворушень формуванн¤ Їдиного св≥тового ринку вигл¤даЇ чимсь незначним, ¤кимсь сторонн≥м продуктом ≥стор≥њ.
јле саме це формуванн¤ св≥тового ринку означаЇ к≥нець св≥ту держав. ƒержава перестаЇ бути формою ≥сторичного процесу, бо Ї обмежена по своњй природ≥; вона Ї формою опосередкуванн¤ граници ≥ н≥що б≥льше. ƒержава уос≥блюЇ тотальн≥сть граници. ќсновну тенденц≥ю державноњ влади складаЇ обмеженн¤ прав ≥ своб≥д громад¤н ≥ п≥дкоренн¤ њх експанс≥њ держави. ¬ умовах кап≥тал≥стичного ринкового господарства влада вже не може стримувати прагненн¤ свободи своњх громад¤н ≥ тому Ї змушена в≥дступати перед вимаганн¤ми л≥берал≥зац≥њ житт¤ в держав≥.
Ќай- розвинен≥ш≥ в св≥т≥ Ї держави, чињми конституц≥йними основами Ї свобода ринковоњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льности, недоторкан≥сть ≥ захист приватноњ власности, демократична пол≥тична система та особиста свобода громад¤н. ѕоступово з розвитком ≥ндустр≥ал≥зац≥њ вс≥ держави л≥берал≥зуютьс¤. «вичайно цей процес л≥берал≥зац≥њ продовжитьс¤ довше в≥д процеса ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, оск≥льки дл¤ зд≥йсненн¤ останньоњ Ї достатньою свобода п≥дприЇмницькоњ д≥¤льности.
“аким чином, експанс≥¤ держав, ¤ка продовжувалась тис¤чол≥тт¤, в≥дступаЇ перед тиском могутн≥шоњ ринковоњ експанс≥њ кап≥тала. ÷¤ нова тотальн≥сть, тотальн≥сть ринковоњ експанс≥њ кап≥тала, лишаЇ державу њњ попереднього атрибуту: держава перестаЇ бути тотальною границею експанс≥њ, бо кап≥тал долаЇ кордони окремих держав ≥ перетворюЇ в сферу свого впливу весь св≥товий ринок. ≈кспанс≥¤ держави сама по соб≥ Ї вичерпана. “од≥ ¤к кап≥тал Ї ще в початку своЇњ глобальноњ експанс≥њ.
Ћог≥ка в≥льного п≥дприЇмництва вимагаЇ усуненн¤ територ≥альноњ обмежености ринк≥в окремих держав ≥ рег≥он≥в, не т≥льки покиданн¤ державних кордон≥в кап≥талом, але й усуненн¤ самих кордон≥в. ≈кспанс≥¤ кап≥тала стане д≥йсно в≥льною в≥д зовн≥шн≥х обмежень лише тод≥, коли буде встановлено Їдиний глобальний ринковий прост≥р ≥ Їдина глобальна валюта. ћежою експанс≥њ кап≥тала Ї сама держава.
јле ≥ експанс≥¤ кап≥тала Ї межою експанс≥њ держави. ¬≥дпаданн¤ обмежень Ї насл≥дком сили кап≥тал≥стичноњ експанс≥њ. “ому усуненн¤ кордон≥в буде зд≥йснено тод≥, коли кап≥тал набуде достатньо сил дл¤ реал≥зац≥њ ц≥Їњ операц≥њ. ѕерех≥д до св≥ту без кордон≥в не може бути насл≥дком ¤когось стих≥йного еволюц≥йного процесу, в к≥нц≥ ¤кого ринок раптом стане Їдиним. √лобальний ринок стане Їдиним тод≥, коли глобальний кап≥тал зробить його таким.
√раниц¤ св≥тового ринку не вичерпуЇтьс¤ тими обмеженн¤ми, ¤к≥ ставить держава, обмеженн¤ми права експанс≥њ. Ѕ≥льше, справжньою границьою ринку Ї не держава, а кап≥тал. ќбмеженою Ї сама кап≥тал≥стична форма ринковоњ експанс≥њ. ”суненн¤ державних кордон≥в лише оголюЇ внутр≥шню границю ринку. —в≥т без кордон≥в не Ї формою зв≥льненн¤ ринку в≥д граници, а лише передумовою њњ зн¤тт¤. Ѕо, ¤к вс¤ка експанс≥¤ експанс≥¤ кап≥тала Ї обмежена по своњй природ≥. ≈кспанс≥¤ Ї лише безк≥нечний процес границиЦ вих≥д за рамки одн≥Їњ межи ≥ ос¤гненн¤ новоњ межи експанс≥њ.
4. ƒ≥¤льн≥сть ¤к запереченн¤ експанс≥њ.
—утн≥стю експанс≥њ Ї границ¤. ƒержава Ї т≥льки образом граници ¤к тотальности, њњ чисто земним образом. ап≥тал також Ї формою матер≥ал≥зац≥њ граници, але вже внутр≥шньоњ граници ринку, ¤ка Ї одночасно ≥ формою зд≥йсненн¤ ринковоњ експанс≥њ ¤к такоњ. √раниц¤ ¤к тотальн≥сть ви¤вл¤Ї себе в р≥зних формах, неперестаючи бути границею. ” вс≥ пер≥оди ≥стор≥њ людина стикаЇтьс¤ з необх≥дн≥стю долати межу в одн≥й чи ≥нш≥й форм≥. “ому не дуже суттЇво, ¤ка це буде межа. —уттЇвим Ї те, чи вона, зм≥нюючи своњ форми, не перестаЇ бути межою.
„и ≥стор≥¤ Ї цикл≥чним процесом, ¤кий в≥чно ви¤вл¤тиме границю, чи, долаючи њњ, людство в к≥нц≥ к≥нц≥в дос¤гне безмежноњ свободи? Ћ≥берал≥зац≥¤ держави очевидно не даЇ ц≥Їњ свободи, бо м≥сце держави займаЇ ≥нший момент граници. √раниц¤ зд≥йснюЇ свою експанс≥ю всюди в св≥т≥. ¬она Ї ¤кимсь невловимим горизонтом под≥й, ¤кий завжди освоюЇ т≥ нов≥ област≥, в ¤ких ми намагаЇмс¤ його уникнути.
„и ц¤ обмежен≥сть Ї сутн≥сть людського бутт¤, чи лише тимчасове ¤вище ≥стор≥њ людства? ѕеред тим, ¤к дати в≥дпов≥дь на це питанн¤, необх≥дно конкретизувати пон¤тт¤ ДлюдинаФ. Ћюдина, з одного боку, Ї жива ≥стота. як така вона абсолютно обмежена: вона не може подолати безмежн≥сть ¬сесв≥ту, поки що не може нав≥ть покинути свою планету, людина не може жити в≥чно. јле, з другого боку, людина Ї суб'Їктом д≥¤льности. ƒл¤ нењ все ≥нше Ї щось обмежене, лише предмет њњ власноњ д≥¤льности. Ћюдина Ї в≥льною ≥стотою, ¤ка сама визначаЇ зм≥ст свого предмету, перетворюючи його в ≥нший предмет. Ћюдина Ї в≥льною, але чи може бути усунена обмежен≥сть њњ предмета?
ќбмежен≥сть експанс≥њ не може бути подолана. ≈кспанс≥¤ Ї притаманна границ≥ форма ≥снуванн¤. ≈кспанс≥¤ Ї процес переходу в≥д одноњ до ≥ншоњ межи, перетворенн¤ експанс≥њ, ¤ка подолала стару межу, в експанс≥ю, ¤ка наближаЇтьс¤ до безпосередньоњ сутички з межою в њњ нов≥й форм≥. √раниц¤ ≥манентна експанс≥њ, тобто ¤к суб'Їкт експанс≥¤ Ї моментом тотальности граници. јле ¤к предмет експанс≥¤ ≥снуЇ дл¤ ≥ншого,тобто дл¤ д≥¤льности ≥ дл¤ людиниЦ суб'Їкта, ¤кий њњ зд≥йснюЇ. —аме в цьому своЇму Дбутт≥- дл¤- ≥ншогоФ експанс≥¤ безпосередньо Ї межою, межою д≥¤льности. Ѕ≥льше, дл¤ д≥¤льности не ≥снуЇ ≥нша межа поза процесом експанс≥њ. ƒ≥¤льн≥сть обмежена наст≥льки, наск≥льки маЇ предметом експанс≥ю. ≈кспанс≥¤ Ї межою д≥¤льности наст≥льки, наск≥льки предметом д≥¤льности Ї процес експанс≥њ.
ƒ≥¤льн≥сть, ¤ка не маЇ своњм предметом процес експанс≥њ, таким чином, не Ї обмеженою. ƒ≥¤льн≥сть, предметом ¤коњ Ї, наприклад, ос¤гненн¤ свободи, розвиток внутр≥шнього зм≥сту д≥¤льности, д≥¤льн≥сть, ¤ка маЇ предметом саму себе, тобто процес д≥¤льности в ц≥лому, або повертанн¤ в≥д експанс≥њ до ос¤гненн¤ внутр≥шньоњ Їдности д≥¤льности, нарешт≥ д≥¤льн≥сть п≥знанн¤, ос¤гненн¤ ≥стини ≥ т.п.Ц вс≥ ц≥ форми д≥¤льности не мають межи своЇму зм≥стов≥. ¬загал≥ ≥ вц≥лому д≥¤льн≥сть, ¤ка маЇ своњм предметом т≥ чи ≥нш≥ моменти неск≥нченного процесу саморозвитку, Ї д≥¤льн≥сть без меж. ќбмежен≥сть д≥¤льности визначеЇтьс¤ обмежен≥стю њњ предмета, обмежен≥стю стосунку д≥¤льности до предмета, обмежен≥стю вибора суб'Їкта д≥¤льности.
«апереченн¤ обмежености Ї справа в≥льного суб'Їктивного вибору. ÷ей виб≥р Ї в≥льним, ¤кщо експанс≥¤ д≥йсно перестаЇ бути предметом д≥¤льности суб'Їкта. јле кр≥м цього суб'Їктивного момента запереченн¤ експанс≥њ м≥стить ≥ об'Їктивн≥ передумови, ¤к≥ не можуть бути предметом т≥льки суб'Їктивного вибору, а Ї моментами об'Їктивного процесу зн¤тт¤ одн≥Їњ тотальностиЦ тотальности експанс≥њ, ≥ншою тотальн≥стюЦ тотальн≥стю д≥¤льности. ÷≥ передумови Ї продуктом довгоњ еволюц≥њ нового св≥ту, св≥ту без кордон≥в.
÷¤ еволюц≥¤ Ї еволюц≥Їю зм≥сту д≥¤льности. –езультатом такоњ еволюц≥њ Ї перетворенн¤ д≥¤льности в самост≥йний, д≥ючий суб'Їкт. —аме д≥¤льн≥сть, зд≥йснююча розвиток зм≥сту свого предмету в узгодженн≥ з внутр≥шньою ≥нтенц≥Їю власного саморозвитку, Ї д≥йсним запереченн¤м експанс≥њ. Ћюдина не може бути запереченн¤м граници, бо ¤к жива ≥стота вона Ї обмеженою. “≥льки д≥¤льн≥сть, д≥юча ¤к тотальн≥сть, зд≥йснюЇ реальне подоланн¤ граници в св≥т≥. Ћюдина, дл¤ ос¤гненн¤ свободи, повинна в≥дступити право вибору д≥йсн≥й тотальност≥ св≥туЦ д≥¤льност≥.